Адреса каналу:
Категорії:
Мистецтво
Мова: Українська
Передплатники:
131
Опис з каналу
Я не знаю, де ти будеш, коли побачиш ці рядки. Я не знаю, як ти натрапив на цей канал, чи знайомі ми особисто. Але ти тут. Дякую.
PS:
Використання віршів лише з дозволу автора @vladislava_sim
Владислава Сімонова,
Харків 🇺🇦
Ratings & Reviews
Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.
5 stars
1
4 stars
0
3 stars
0
2 stars
0
1 stars
2
Останні повідомлення
2022-08-26 11:59:44
Торкаєшся поглядом ночі,
що ллється з вікон всередину.
Аж раптом — далеким вибухом
долі-пір'їнки у вогнище зметено.
Бачиш, сьогодні не в тебе
над головою замкнуло лещата.
Оберт зробив небесний млинок,
дерев'яні тріщать коліщата...
Стеля зітхнула і стала підлогою.
Кров'ю все більше рясніє вінок.
Навкруги забреніли зірки. Абонент
не може прийняти дзвінок.
26.08.2022
443 viewsedited 08:59
2022-08-22 10:36:47
Від страху здригнулося в рамах скло.
Майбутнє грозить залізяками.
Кажуть навколо: "Війна буде довго".
Здаюся собі собакою,
що йому надто сильно стягнули нашийник,
повзу з перебитими лапами,
тягну їх по снігу терпляче, мов сани.
А звідки ж у серпні — сніг?
Лютий не має кінця і краю.
Хіба його назва — збіг?..
21.08.22
961 views07:36
2022-08-15 12:43:05
"Добридень, містере,
чули, в нашій країні — війна?"
Той кави сьорбне, замислившись,
і запитає: "Досі?
Я думав, хіба десь далеко зосталися
спраглі, бездомні і босі".
Панство закрутить колись носами:
сталося щось? Де мої круасани?
Тримайте, шановні, сніданок ваш:
колоски обвуглені з джемом.
Бо, знаєте, часом буває так,
коли змішують кров з чорноземом.
14.08.22
1.9K viewsedited 09:43
2022-08-07 20:20:22
Замовкнув цвіркун:
сирена лунала надворі.
Небеса скреготали,
хиталися, сипали зорі.
Стогнала земля
і ковтала тіла як пігулки.
Тисячі ніг —
із притулків у інші притулки.
Звуки війни —
вже давно саундтреки буднів.
Місто забуло,
як це бути багатолюдним.
Де б ти не йшов:
чи дворами, чи спальними хащами —
ти почуєш, коли для когось
відкриється вічність пащею...
04.08.22
2.7K views17:20
2022-08-05 10:15:45
Буває, тривога стає
навіть більше за мене саму.
Тоді вона починає
торкатися стелі
і лапи тягнути свої
до моєї постелі.
Як же їй, проклятущій,
вказати на двері,
коли, засинаючи,
замість овечок — стада БТРів,
коли за нектаром до квітів —
гелікоптери.
Вдавився би Юда
на Тайній вечері.
Танцює війна
у прямому етері.
Ніколи не досить
їй свіжої плоті.
Убивства —
це просто буденна робота.
04.08.2022
2.2K viewsedited 07:15
2022-07-31 10:00:58
Віршам-безхатькам
не до зошитів в клітинку —
все туляться
на папірцях,
аптечних чеках,
квитках, за якими вже не поїхати.
Вони не звикли до друкарського чорнила.
Я зачинила їх в альманах,
де вірші молодих поетів
перешіптуються,
перегукуються,
перелаюються.
Альманах поклала під подушку:
хай і мої там потроху мужніють.
07.04.2021
1.6K viewsedited 07:00
2022-07-31 09:44:21
вона дзвонила до тебе
лізла в гості
мов у світі скінчився
весь цукор і чай
барабанила в двері
казала що хоче побачитись
кричала що ти без неї ніхто
врешті решт та скажена
вломилася в хату
наробила гармидер
сказала
все так і було
їй до вподоби твій битий посуд
сама ж бо не має гарних горнят
вона тебе називала котиком
а тепер залишає
розчленованих котів
під твоїми дверима
порубаними сокирою
вона кричить матом
бризки слини
отрута отрута
голос зривається як карниз
"Виходь
я прийшла тебе врятувати
виходь або пошкодуєш"
росіє п'яна стерво
залиш мене в спокої
04:38
30.07.22
1.2K viewsedited 06:44
2022-07-31 09:38:15
Під боротьбою гербів
поміж бруківки гробів
ми співіснуємо в грі:
"Мимо, поранив, убив".
Але сухі якорі,
і замість усіх кораблів —
будинки і мирний люд.
Обернулася кров на бруд.
Котиться світом відлуння слів:
сусід, виявляється, — Брут.
14.06.22
664 viewsedited 06:38
2022-07-31 09:37:41
По віршах як по мінному полю:
Що не слово — уламки болючі.
Затули від рядків тих собою,
Коли серце мов цуцик канючить.
Кожна рима — побачити спроба
Чи запустить холодний курок
Черговий новий спогад до лоба,
Де нема вже і місць для дірок.
Обеззброй, відбери мій блокнот,
Хай залишиться чистим, німим.
Якщо й падати, то з висот,
А як вийти з води, то сухим.
27.04.22
562 viewsedited 06:37
2022-07-31 09:37:12
Кожного дня війни
зарубки на серці лишаю.
Сніданок — новини з фронту.
Статистика — вже до чаю.
Під нігтями — бруд і смуток.
На столі — телефон забутий.
Останній місяць зими,
виявляється, справді лютий.
07.04.22
526 viewsedited 06:37
V
