Питання щодо накладення арешту на банківські рахунки на які за | Виконавче провадження

Питання щодо накладення арешту на банківські рахунки на які зараховується заробітна плата ПЕРЕДАНО ДО ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ

Враховуючи обмеження в накладенні арешту, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», та, враховуючи наявність спеціальної процедури для звернення стягнення на виплати заробітної плати, виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов`язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби. Без здійснення такої перевірки виконавець може своїми діями позбавити боржника права на соціальний захист, порушивши тим самим принцип співмірності заходів примусового виконання рішень, передбачений статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказаний правовий висновок щодо повноважень виконавчої служби виокремлювати такі банківські рахунки викладено в постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 916/1572/19, від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19.

Тому, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, встановивши у даній справі, що накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках банківських установ на ім`я ОСОБА_1 , у тому числі грошові кошти, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_1 , який використовується для виплати йому заробітної плати ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», призводить до порушення конституційних прав заявника та позбавляє його коштів для існування, дійшли правильного висновку про задоволення скарги та скасування оскаржуваної постанови приватного виконавця, зобов`язавши останнього скасувати арешт грошових коштів, які є заробітною платою, на картковому рахунку боржника.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30 серпня 2019 року у справі № 161/2881/19 (провадження № 61-15568св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 756/8861/18 (провадження № 61-14919св20), Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 340/3042/19.

Разом із тим, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 17 жовтня 2019 року у справах з подібними правовідносинами № 635/1530/17 (провадження №61-18227св19), від 24 лютого 2021 року у справі № 756/1927/15-ц (провадження № 61-14725св20), від 24 червня 2012 року у справі № 712/12826/20 (провадження № 61-9269св21), від 01 вересня 2021 року у справі № 711/4732/16-ц (провадження № 61-3203св21), у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 31 січня 2019 року у справі № 2-306/22006 (провадження № 61-778ск19), від 24 травня 2021 року у справі № 605/1287/13-ц (провадження № 61-3738ск21), у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц (провадження № 61-10611св20), у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 10 червня 2021 року у справі № 520/4794/2020, від 22 липня 2021 року у справі № 280/3860/20 дійшли протилежного висновку, зокрема про правомірність накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника, які використовуються для отримання заробітної плати, з огляду на відсутність повідомлення банківської установи про цільове призначення коштів на рахунку.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/102267690
Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 08 лютого 2022 року.