Незламний тілом і духом Патріарх Володимир З юного віку був | Видатні українці
Незламний тілом і духом Патріарх Володимир
З юного віку був залучений до націоналістичного підпілля. За приналежність до підпільної мережі ОУН військовий трибунал НКВД засудив майбутнього Патріарха до 20 років позбавлення волі у виправних таборах. Згодом засудили ще й за “антирадянську агітацію та пропаганду” і відправили на Колиму. Там Володимир примусово працював у копальні. Після звільнення з табору йому не дозволяли повернутися в Україну.
Хлопець вирішив присвятити своє життя священству. Закінчив Вищі богословські курси і став дияконом, а в 1964 році вже був висвячений. Служив душпастирем, збирав твори народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, закликав вірних зберігати народні традиції, виступав проти закриття церков, приятелював з митцями, письменниками, учасниками руху шістдесятників.
У 1972 році його "зустрів" новий арешт. Зокрема, за спроби захисту репресованого історика Валентина Мороза. Через півроку суд засудив священика до 7 років позбавлення волі і 3 років заслання.
У 1976 році він відмовився від радянського громадянства і заявив про свій вихід з РПЦ та перехід до Української Автокефальної Православної Церкви. На засланні оголосив про свій вступ до Української Гельсінської групи. Навіть повернувся в Україну. В 1993 році був обраний Патріархом УПЦ. Володимир виступав з численними проповідями й статтями на богословські, патріотичні й державницькі теми, займався розбудовою богословської освіти УПЦ КП. Був також духівником УНА-УНСО. До речі, чи не найкращим свідченням на користь високого авторитету Володимира як священика є охрещення у нього В’ячеслава Чорновола.
14 липня 1995 року під час вечірньої прогулянки у Ботанічному саду в Києві серце Патріарха перестало битися.
На прощання з Патріархом Володимиром 18 липня в столиці вийшли тисячі людей. Влада запропонувала місце поховання на Байковому кладовищі. Духовенство ж обрало місцем Собор Святої Софії у Києві. В один момент поховання Патріарха Володимира перетворилося у велике побоїще: загони “Беркута” оскаженіло, по-звірячому били людей, які хотіли віддати Василю Романюку останню шану. На територію святині процесію не пропускали, тож народні депутати та УНСОвці викопали могилу під входом до святині. Попри сутички, десятки травмованих і затриманих, Патріарха вдалося поховати. Щоправда, перед входом до Святої Софії.
Зрештою, прощання з Володимиром Романюком стало чи першою акцією протесту народу проти дій влади в незалежній Україні.
