11 липня 1995 року армія Республіки Сербської взяла боснійське місто Сребрениця та навколишні території. Те, що відбувалося тут у наступні дні, стало найбільшим воєнним злочином у Європі після Другої світової.
Вже четвертій рік тривала Боснійська війна - один із конфліктів, що супроводжували розпад Югославії. Основне протистояння відбувалося між новоутвореною Республікою Боснія і Герцеговина (з переважно мусульманським населенням - босняками) та самопроголошеною Республікою Сербською (тобто боснійськими сербами), за якою фактично стояв Белград. Сребреницький анклав був заселений переважно мусульманами. ООН у 1993-му проголосила цю територію зоною безпеки (тобто тут не мали відбуватися бойові дії), але двома роками пізніше миротворці ООН не змогли завадити сербським силам захопити Сребреницю.
Мешканці Сребрениці почали масово тікати від сербських сил. Більшість людей було евакуйовано до боснійського міста Тузла. Проте тисячі чоловіків були захоплені в полон військом Республіки Сербської. Більшість полонених - призивного віку, але наймолодшому було 12 років, а найстаршому - 77. З 13 по 22 липня їх масово розстрілювали. Загалом тоді загинуло близько 8 тисяч людей.
Ексгумація та перепоховання тіл, розслідування та суди тривали ще багато років після завершення війни. В Сербії та Республіці Сербській тривалий час заперечували різанину, стверджуючи, що більшість жертв - це військові, яких лише видають за цивільних. Але врешті решт офіційний Белград погодився, що у Сребрениці вбили саме мирних людей. Міжнародний суд по Югославії в Гаазі та Міжнародний суд ООН визнав ті події геноцидом (на визнання різанини геноцидом на рівні ООН наклала вето Росія). Найвідоміші злочинці, засуджені за вбивства у Сребрениці - голова Республіки Сербської Радован Караджич та начальник штабу Війська Республіки Сербської Ратко Младич. Обом дали довічні терміни ув'язнення.
11 липня - День пам'яті про Сребреницю.
Фото: Paul Katzenberger / CC BY-SA 3.0
Підписатися на WAS українською: Telegram | Youtube | Facebook | Instagram | Patreon
