#wellbeing Звикання до війни Йде вже шостий місяць війни, і | ПУМБ, тримаймося 💙💛!

#wellbeing
Звикання до війни

Йде вже шостий місяць війни, і ми всі продовжуємо перебувати в травмагенній ситуації. Ми впорались з першим шоком, пройшли період мобілізації та існування в режимі форс-мажору, і зараз опинились на етапі пристосування.

Чи можна звикнути до такого жаху, як війна?
Так, в певному сенсі, можна. Більше того, ми навіть мусимо з часом адаптуватись до обставин, у яких опинились, щоб не збожеволіти і мати змогу жити своє життя.

Психіка наша невтомна трудяга, постійно вишукує нові способи справлятись із реальністю і адаптуватись до нового світу, який зараз геть не-ОК. Під час війни він суттєво деформується, і якщо людина при цьому в умовному порядку, вона відчуває дисбаланс зі світом. Тому багато зусиль направляється на те, щоб віднайти точку балансу, з якою можна продовжувати бути в контакті зі світом.

Для цього людина несвідомо може починати сприймати «ненорму» як «норму».

Так, наприклад, для багатьох стає нормою відкривати зранку стрічку новин, читати про нові руйнування, загибель людей і вже не відчувати того жаху, який сповнював першим часом. Нормою стають звуки сирен протягом дня, звуки вибухів в певних містах України.

Усе це поступово стає звичним, навіть трохи буденним, і вже не викликає тієї тривоги, яка була вірною супутницею перші місяці.

Чи потрібно звикати до війни?

НІ Ми маємо шукати свідомих способів адаптації до нової ситуації, але не звикати.

Звикання може привести до того, що ми можемо втрачати пильність, ігнорувати з часом сигнали тривоги, а це вже загрожує життю.

Також, як тільки людина погоджується з тим, що «шалена ситуація — норма, і вона назавжди», коли перестає ставити запитання «що я можу зробити, щоб це змінити?» та «яким буде моє життя, коли це закінчиться?», вона втрачає енергію і бажання щось змінювати, оскільки мозок починає вважати те, що відбувається за норму. Зменшується відчуття контролю над власним життям.

І як із цим усім впоратись?

Продовжуй визнавати і нагадувати собі, що війна і те, що відбувається в твоєму житті як її наслідок, – це НЕНОРМАЛЬНА ситуація. Це із світом халепа, а з тобою все в порядку. І тобі потрібно зараз потурбуватись, щоб зберегти це своє «в порядку»;

Залишайся уважним до своїх бажань, потреб, почуттів. Прислухайся до того, про що вони говорять до тебе. По можливості задовольняй свої потреби і в першу чергу - потребу в безпеці;

Усвідомлюй те, що знаходиться під твоїм контролем, на що можеш впливати, які дії ти зараз робиш за власним вибором, з власної волі;

По можливості зберігай «неперервність буття»: ритуали і традиції з мирного життя;

Структуруй свій день певними планами. Додай конструктивної діяльності такими, як вивчення чогось нового.
План – це спроба змоделювати майбутнє, намітити ціль. Але важливо усвідомлювати і той факт, що своє майбутнє ми насправді не контролювали ніколи;

Частіше заземлюйся в «тут і тепер». Усвідомлюй те, що бачиш перед собою, що відчуваєш на запах, смак, дотик;

Уникай зайвої деталізації того, що ти не контролюєш;

Турбуйся про себе щодня.

Війна - це частина нашого життя зараз. Але лише його частина.
Життя значно більше за неї.