Про мовну ідентичність та мовний шовінізм 9 листопада — Ден | WikipedUa

Про мовну ідентичність та мовний шовінізм

9 листопада — День української мови та писемності. Принагідно вітаю зі святом!

З українською мої взаємини почались після Зимової революції 2014 року. Може матеріальна її складова і провалилась з приходом до влади псевдоопозиції у вигляді Пороха&Со, але у багатьох людей вона пробудила "внутрішню революцію". Події тої зими на короткий період легітимізували виключно націоналістичні наративи, а остаточно закріпились символи та сенси, які сигналізують про культурне відродження. І головне: та Революція породила масовий попит на українську мову. І це стало як її даром, так і прокляттям.

Я часто вживаю у вжитку термін "мовний шовінізм". Настав час роз'яснити, що ж маю на увазі.

Мовний шовінізм — це фанатичне небажання чути чи бачити якусь мову в будь-якому її прояві. Незалежно від того, яка суть матеріалу, якщо він викладений певною мовою, у мовного шовініста починається істерика. Це може бути образа, агресія, саркастичний тон. Мовний шовініст вважає, що певну мову потрібно знищити як явище, а її носіїв закрити у резерваціях.

Так зазвичай трапляється у тому випадку, коли людина з внутрішньою неповноцінністю стає дотичною до великої ідеї та намагається слідувати їй неухильно, радикально, без жодних компромісів. Мова йде не про принципи, а саме про ненависть, яка проявляється під лозунгами великих ідеалів.
Авжеж, мовний шовінізм не має нічого спільного з мовною ідентичністю.

В Україні найбільша концентрація мовних шовіністів склалась у спільноті лібералів (яка несподіванка). У них буквально починає текти піна з рота, коли вони бачать російський текст. Для них мова — єдиний або головний чинник націєтворення, без урахування етнічної, територіальної та історичної складової. Для них негр, що розмовляє українською, буде ближче від російського добровольця, що з 2014 року воює на українському боці. Саме з їх образу проросійські ЗМІ ліплять образ "мовних каратєлєй" та шизонутих "свідомітів".

Знаєте, у чому різниця між радикальним націоналістом та мовним шовіністом?
Перший готовий на чин заради Nації, навіть якщо це суперечить закону та загрожує його здоров'ю або життю. Він керується моральним компасом, в центрі якого лежить Україна, всі його вчинки проходять через фільтр питання "Чи буде це добре для моєї країни?".
Мовний шовініст керується не любов'ю до України, а ненавистю до ворогів (у нашому випадку — до Росії). Його свідомість надто мала, щоб робити й думати в національних інтересах. Все, на що його вистачає — це шаблонне розуміння проукраїнських наративів. Але у своїй голові він керується логікою "роблю все, аби було погано ворогові".

Мовна ідентичність — це про любов до свого.
Мовний шовінізм — ненависть до чужого.
Завдання націоналістів — підвищувати рівень першої та не допускати проявів другого.

Вікіпедія