ПРО HATESPEECH ТА ЧОМУ ЦЕ КРУТО Оця ваша 'мова ненависті' — | WikipedUa
ПРО HATESPEECH ТА ЧОМУ ЦЕ КРУТО
Оця ваша "мова ненависті" — дивовижна річ. Здається, що вона чітко окреслена й визначена, але коли пробуєш її на смак, вона розповзається під жаром політичної повістки.
Приклад №1: New York Post повідомив про вбиту дівчину та запостив фото затриманого вбивці. Ним виявився чорний. З точки зору журналістики, все виконано грамотно. Але лібаральна спільнота обурена: публікувати фото вбивці, якщо він чорний — расизм.
Приклад №2: Біблія, Левіт 20:13: "А хто лежатиме з чоловіком як із жінкою, гидоту вчинили обоє вони, будуть конче забиті, кров їхня на них!". Уривок з книги, яка є священною для українців останні тисячу років. А сьогодні цитування цього вірша хочуть піддати цензурі, бо hatespeech — зокрема, про це був законопроєкт 5488 (на щастя, похований).
Приклад №3: Джуліан Санчес, французький політик, написав на своїй сторінці FB пост з критикою опонента. Інші два юзери мережі залишили коменти з "расистським підтекстом". Це було в далекому 2011 році. Через 10 років справа дійшла до ЄСПЛ, і той визнав, що Санчес винен у чужій мові ненависті.
Хтось може пояснити, як з цим конструктом працювати журналістам, політикам і громадянам? За весь час існування терміну список "hatespeecha" тільки зростав під впливом особливо крикливих лівих політиків та лівих гаманців. Ще нещодавно було нормально казати "жиди" та "цигани" — сьогодні це "мова ненависті". Про ідентифікацію 1488 гендерів взагалі промовчу, на фоні цього маразму навіть Джоан Роулінг, переконану феміністку, почали записувати до правого табору.
Хиткий конструкт "hatespeech" будується на ще більш хитких "правах людини". Візьмемо хоча б право на повагу. Напише журналіст матеріал, у яких зазначить росіян "окупантами". Це вже вважати "мовою ненависті" чи ще ні?
Я більш ніж переконаний, що якби в Україні не було сильного патріотичного середовища, а ватники перебрали тактику лібералів під назвою "кричи гучно" — то у нас цілком могла б скластись антиутопія, при якій слово "москаль" прирівнювалось до кримінальної відповідальності.
Слава Богу, сьогодні це не так.
Hatespeech прекрасний, тому що він природний. Людям властиво між собою дружити або ворогувати. Навіть взяти лицарський етикет — там всеодно фігурує завуальований hatespeech. І коли дві групи з різними поглядами зіштовхуються лобами, "мови ненависті" не уникнути.
Що цікаво, адепти "прав людини" й "толерантності" куди більше вдаються до того ж hatespeеcha, але підруснявий гомофоб всеодно ти, юний патріот.
На що замінити "мову ворожнечі"?
Ви ж не подумайте, що я закликаю до медійної та словесної анархії. Порядок має бути, правила мають бути, цензура має бути. Просто їх треба будувати на фундаменті чогось більш конкретного, аніж абстрактні "права" абстрактної "людини".
На щастя, в українців є власна країна, її історія, культура, мова й традиції. І навіть попри безхребетність влади, ми успішно впроваджуємо український cancel culture у життя.
Єдина дилема — це спільне трактування того, що є "українським". Але про це поговоримо іншим разом.
Автор: Олександр Радковський
