Україна шукає дипломатичні шляхи визволення людей з «Азовсталі | WikipedUa

Україна шукає дипломатичні шляхи визволення людей з «Азовсталі», бо росія не погодилася на «extraction».

Звісно, не погодилася. І зазнав краху черговий міжнародний інструмент.
Українські герої вже більше ніж 2 місяці обороняють фортецю «Азовсталь» і не мають іншого вибору. Скласти зброю - дорівнює тортурам та смерті в полоні окупанта.

Тому й збирали підписи і просили застосувати процедуру «extrаction» - переміщення силами третьої сторони, що не є учасником збройного конфлікту, на свою безпечну територію до фактичного завершення бойових дій.
Така процедура є двох типів: добровільна, за попередньою згодою осіб, щодо яких відбувається (визволення) та недобровільна, без згоди таких осіб з правом застосувати силу (викрадення/затримання). В контексті захисників Маріуполя розглядається і може розглядатися виключно перший тип – визволення.
І, на жаль, ми наражаємося на максимально дурні перешкоди, які демонструють всю наївність того, хто придумав процедуру.

Потрібна згода росії, як учасника конфлікту.

Чому потрібна, якщо це нормальний і цілком адекватний звичай війни?
Бо росія проти і, скоріш за все, при спробі ексфільтрації наших захисників з Маріупольської фортеці, атакує як їх, так і представників третьої країни, що спробує допомогти.
росія чхала на всі моральні, етичні та норми міжнародного гуманітарного права. Для неї домовленості – порожній звук. Це ми побачили у звільнених містах і селах, чуємо та бачимо свідчення нелюдського ставлення до полонених комбатантів та цивільних осіб.

Для кацапів видати наших героїв означало б продемонструвати свою слабкість.

ВОдночас, третя сторона, що має намір здійснити процедуру ексфільтрації хоче отримати згоду на її проведення, інакше може стати учасником бойових дій, якщо доведеться використати зброю для оборони. Простіше: очікується, що відповідь на свинособачу провокацію буде розцінено як вступ у війну цієї третьої країни.
Зрозуміло, що у світу не вистачає на таке сміливості, бо ж майже 80 років на терімн «війна» було накладено вето. Знаєте, як ото дитина ховається під ковдру: «якщо я не бачу монстра, то монстр не бачить мене».
Ексфільтація створювалася для тих, що хоч якось підпадає під визначення «цивілізовані люди». Навіть терористичні угруповуваня могли відпустити заручників (прикладом, до речі, людяності, є захоплення бійцями Ічерії москалоти в театрі Норд-Ост і добровільна згода відпустити частину заручників до фінального штурму де загинуло набагато більше осіб, ніж від рук самих ічкерійців).
Тому росія навіть не країна-терорист. Для неї, котра не визнає жодних норм, необхідно створити статус «країна-варвар». Та що свідомо відходить від цивілізаційних норм і порушує їх щодо інших країн (спойлер: про неї те саме казали і в минулому сторіччі). Такий статус повинен надавати усім договорам та інших нормативним актам з руснею, статусу нікчемних, звільняти від зобов`язань інші країни, з можливістю ведення бойвих дій на території росії з метою встановлення та підтримання цивілізаційного ладу та забезпечення безпеки людства.
Чому людства? Щонайменше, Західний світ живе в страху, що росія зробить «щось дуже погане». Так, за те, що не живуть так, як хоче русня. А отже, перемога русні у світі призвела б до панування страху й безчестя.
Ми всією країною сподіваємося на щонайшвидше визволення наших героїв. Окрім пошуку якихось альтернативних шляхів, ми маємо добиватися від світу пояснення, чого це він так боїться. Навіть відчайдушні, здавалося б ірраціональні пориви для порятунку захисників «Азовсталі» заслуговують куди більшої шани, аніж боягузливі відмовки будь-яких країн про «відповідальність за світову безпеку».
З такою силою міжнародного права Захід прямує хіба до небезпеки.