Про розваги під час війни. Я вже писав, що війна це не лише | WikipedUa

Про розваги під час війни.

Я вже писав, що війна це не лише бойові дії, це комплекс заходів, який включає власне бойові дії, тилове забезпечення , включення всіх сфер бізнесу і економіки для повноцінного поставлення країни на воєнні рейки.

Це означає що все підприємництво, має працювати на забезпечення ведення бойових дій, а весь надприбуток від бізнесу використаний для забезпечення функціонування Держави. Держава ж зі свого боку має організувати повне залучення населення до процесу , а зі свого боку тимчасово відмінити будь-які збори за комунальні послуги тощо…

По факту ж виходить , що воює лише фронт. Це видно по мирним містам, де працюють дорогі ресторани , клуби, бари, караоке, де люди у яких є надприбуток успішно його спускають.

Ви зараз почнете розповідати що економіка має функціонувати , а для цього потрібна підтримка бізнесу, а я відповім що безумовно не можна його нищити, а потрібно поставити на воєнні рейки.

Вчорашні дорогі ательє мають шити форму по держзамовленню , а вчорашні дорогі ресторани і клуби перепрофілюватися під столові для людей, які всією країною , як єдиний механізм , працюють в різних сферах для забезпечення фронту.

І я можливо мав би іншу думку, якби фронт був забезпечений зброєю, одягом, засобами індивідуального захисту і засобами для ведення спеціальних операцій, але цього немає . По факту це все «пробивається» через волонтерів, які один одному рознь. Хтось цілодобово працює і віддає останнє, а хтось піариться , мутить бабки і таким чином на загал показує що «я ж уделяю», або роздає бабкам сухпайки, готуючись до наступних виборів , називаючи себе волонтером.

Між тим, розваги - це необхідна складова для психологічної розгрузки під час війни. Коли матиму відпустку , в першу чергу хочу піти в караоке, випити рому і співати Пугачову (сподіваюсь її не заборонили).

Питання в тому хто сьогодні на ці розваги має моральне право і кому ця розгрузка і справді потрібна? Адже , як на мене, це сюр, коли країна одна , а в ній одні воюють (не лише приймають участь у бойових діях), а інші купили на фронт тачку на євробляхах, яка от-от розпадеться і «тіпа допомагають», в той час спускаючи за місяць в злачних закладах більше ніж коштує ця ржава тарантайка, а треті продовжують «стригти» комерсів.

Так от, в чому тут найбільша соціальна гострота? Я людина доволі стримана і на такі речі не реагую, оскільки розумію сутність егоцентричності людської природи, яка призводить до того, що кожен може знайти для себе виправдання і віднесення себе до категорії людей , які точно заслужили право на розваги і відпочинок.

А є люди не такі стримані, які приїзджаючи у мирні міста, спостерігають за цим і просто ахуєвають від танців на кістках.

Яка у них після цього має бути мотивація?

Мій допис не має наміру образити чиїсь тонкі натури, всі тонкі натури життя образило на старті (шутка).

Я просто щиро впевнений , що перемога можливо лише завдяки колективному ентузіазму, який в перші дні і тижні був так відчутний, а сьогодні знову почали з‘являтись ті , хто «устал от войны» або «ну когда уже это кончится».

Сліп.