Ця фраза – міжнародний девіз багатьох груп і організацій, які | #мысфрейдом
Ця фраза – міжнародний девіз багатьох груп і організацій, які допомагають біженцям та іншим мігрантам, протидіють ксенофобії та обстоюють свободу пересування як право людини. Однак витоки її – не в радикальній позапарламентській політиці чи громадській діяльності - а, бодай почасти, у досвіді трагедії Голокосту.
Напевно, першим, хто це сформулював, був відомий письменник та громадський діяч, лауреат Нобелівської премії миру Елі Візель. Переживши Голокост, він став чи не першим, хто розповів про цю трагедію в красному письменстві – і по тому невтомно нагадував людству про неї, як і про трагедії геноциду вірмен та утиски інших груп в різних частинах світу. На початках руху за права іммігрантів у Сполучених Штатах, Візель виступив на їхній захист – зокрема, звернувшися до них так: «Ви, кого називають нелегальними чужинцями, маєте знати, що жодна людська істота не є нелегальною. Це – суперечність у самих поняттях. Людські істоти можуть бути красивими або ще красивішими, вони можуть бути повними чи худими, вони можуть мати рацію чи помилятися, але нелегальними? Як людська істота може бути нелегальною?»
Даючи інтерв’ю тодішній кореспондентці телеканалу CNN Марії Хіногозі, Елі Візель сказав, що медіям не варто використовувати поняття «нелегальний іммігрант». На її питання «чому» він відповів так: «Тому, що коли ви позначаєте людей «незаконними», «нелегальними» - саме це робили нацисти з євреями. Не позначайте людей «нелегальними». Вони, можливо, вчинили незаконну дію. Вони – іммігранти, які перетнули [кордон] незаконно. Вони – іммігранти, які перетнули [кордон] без документів. Вони – іммігранти, які перетнули [кордон] без дозволу. Вони живуть у країні без дозволу. Але вони не є нелегальними людьми». Марія, відома пізніше своїми виступами на захист латиноамериканської спільноти США (і не лише її), потім казала, що саме Елі Візель навчив її уважно ставитися до таких слів.
Елі Візель – не єдиний письменник, хто робив такі заяви. З-поміж порівняно нещодавніх прикладів, можна згадати журналіста та активіста Хосе Антоніо Варґаса, який також проживає у США. В одному зі своїх виступів, проживаючи у Сполучених Штатах без офіційного дозволу, він сказав: «Я, як особа, не є нелегалом – бо люди не можуть бути нелегальними».
Зрештою, якщо ми вже про мову і красне письменство – і лінгвісти протестували проти використання слова «нелегальний» щодо людей. Вони вказують, що цей термін – ані точний, ні відповідає дійсности; та і зрештою, ніхто не називає людей, які колись раз порушили закон, «нелегальними». Лінгвіст, професор Отто Санта Ана, пояснив свого часу так: «Пішоходів, які йдуть серединою проїжджої частини, не називають нелегальними пішоходами. […] Дитина, яка прогулює школу, щоби з’їздити до Діснейленду, не є нелегальним учнем. А тут ситуація не така і відмінна».
Втім, в Україні дотепер часто використовують не лише прикметник «нелегальний» стосовно людей, а й іменник – «нелегал», змальовуючи всю тотальність буття людської істоти через її тимчасовий міграційний статус.
Свої застереження та заперечення щодо цього поняття мають не лише письменники та лінгвісти – а й медії та правники. Однак про це розкажемо якось іншим разом.
