​​ ІЗОЛЯЦІЯ – МІСЦЕ, ДЕ ГОВОРИТЬ ГОСПОДЬ «Давид перебував у | ЩОДЕННІ РОЗДУМИ ПРО ПОКЛОНІННЯ

​​ ІЗОЛЯЦІЯ – МІСЦЕ, ДЕ ГОВОРИТЬ ГОСПОДЬ

«Давид перебував у пустині у сховищах; він перебував у горах у пустині Зіф».
(1 Самуїла 23:14)
(пер. І. Хоменка)

Слово «пустеля» на івриті – «midbaar», воно походить від слова «dahbaar», що означає «говорити».

Пустеля − це місце у нашому житті, де Бог хоче говорити;
місце, яке ми не контролюємо;
місце, де неможливо передбачити напади, які трапляються невідомо звідки в найменш очікуваний момент.
Часто це місце без завдань, без зустрічей, без жодної діяльності, окрім як жити і виживати.
Це місце, де ми боремося із самим собою і противимося меті нашого життя.

Як результат, це місце, де ми вперше переживаємо жах від знайомства із справжнім собою.
Але не лякайтеся, бо ваше справжнє «я» − це щось дивовижне.
Давид висловив це так:

«Хвалю Тебе, що сотворив мене так дивно; діла Твої предивні, Ти душу мою знаєш вельми добре. Кості мої не були сховані від Тебе, коли постав я таємничо, коли мене творено в землі глибоко. Очі Твої бачили мої вчинки, усі вони записані у Твоїй книзі; і дні, що Ти мені призначив, коли ані одного із них іще не було».
(Псалми 139:14-16)
(пер. І. Хоменка)

Давид розумів, що Бог прагне змінити нас і підготувати до вічності.

«Вивідай мене, о Боже, і спізнай моє серце, випробуй мене й спізнай мої задуми! І подивись, чи є в мені якась лиха дорога, і веди мене дорогою давньою».
(Псалми 139:23-24)
(пер. І. Хоменка)

Бог запрошує нас усіх до пустелі, де ми перемінимось!

ЩОДЕННІ РОЗДУМИ ПРО ПОКЛОНІННЯ