Проблему цього вірша я бачу у тому, що тут змішалися коні і люди: ґендерне, соціальне, політичне, духовне.
Окремо це ще могло б мати сенс. Будь вірш тільки про тижмужик - так, окей, ґендерні стереотипи - зло і справді "не варто ховати свої почуття". Якби вірш був тільки про примус "піди і помри" чи соціальну амнезію "забудуть тебе через рік після тризни", тоді б я цю творчість сюди не принесла.
Але потім починається треш, угар і діскатєка про "брудну пропаганду" і "будь ворогом прикладом".
Піанєр - всєм рєбятам прімєр. Виходить, що по той бік барикад - заблукалі овечки, яким тільки і треба, що показати приклад, як бути "харошими". А люди, що тебе захищають, щоб ти мав змогу бути "спокійним як Ганді" - піддалися на "брудну пропаганду"? Брудну пропаганду твого мирного життя, можливо, ціною власного?
"Не треба ламати чужого життя" - це хай ворог зламає твоє? Мазохізм.
І жінки-воячки теж ідуть воювати, щоб довести, що вонижмужики? Але ж вони немужики, то що їм там робити? Жах, який жах.
