2023-02-02 18:24:54
Своєю історією виживання у Маріуполі з нами поділилася Світлана Левченко.
24 лютого вона, як завжди, збиралася на роботу - працювала медсестрою на МК "Азовсталь". Вибухи вранці сприйняла за черговий обстріл прилеглих селищ, тому особливої уваги не звернула. Проте на роботі сказали, що почалася широкомасштабна війна. День пройшов напружено - пані Світлана готувала медичні матеріали та ліки для можливих поранених.
"Після зміни поїхала до чоловіка на роботу у гаражний кооператив. Поряд було бомбосховище. Там я і просиділа 21 день. Чоловік та син вирішили лишатися вдома. Згодом, коли бомбардування вщухли і з'явилася можливість для виїзду, я наполягла, аби вони вибиралися з окупації. Сама лишилася доглядати за нашим будиком. Але через деякий час усвідомила, що жити поруч з тими, хто зруйнував рідне місто, не можу", - згадує жінка.
Тож одного дня зібрала речі і вирушила у невідомість. Пані Світлані довелося пройти фільтрацію. Випускали тільки в бік рф. Але жити там жінка в жодному разі не хотіла, тож зробила усе, аби покинути кордони агресора. Кілька місяців провела у Грузії. Потім - у Європі.
"Вже восени я повернулася в Україну. Кордон перетинали з боку Румунії, паромом. Усі пасажири голосно співали гімн України, а як прибули, то вклонялися та цілували рідну землю!" - каже пані Світлана.
Зараз жінка мешкає у Тернополі з чоловіком та молодшим сином. Тут їй дуже подобається, адже є можливість вивчати українську мову, знайомитися з традиціями і просто жити! Допомагає у цьому й центр підтримки "ЯМаріуполь. Тернопіль", де жінка отримує необхідну гуманітарну допомогу!
"Дуже вдячна центру "ЯМаріуполь. Тернопіль" за вагому підтримку продуктами та засобами гігієни! За цікаві заходи, за те, що Ви піклуєтеся про нас! Це важливо!" - дякує Світлана Миколаївна.
Продовжуємо турбуватися про СВОЇХ та повертати їх до повноцінного життя!
271 views15:24
Я
