Україна - що змінилося за рік? Вперше в життя я провів рік по | Андрій Ярмак - особистий блог

Україна - що змінилося за рік?

Вперше в життя я провів рік поза межами України. До цього рекордом було перебування протягом майже 4х місяців в Німеччині. Тому зміни помітні значно краще.

Хочу поділитися враженням, бо коли ти на місці весь час, їх не так помітно. Адже я з 2011 року працювати в Римі, я завжди проводив в Україні в 2-3 рази більше часу, ніж там.

Життя в Києві в 10 разів, ні, в 100 разів рухається швидше, ніж в Італії. Я протягом дня встигав працювати, та ще й вирішувати з десяток інших, не робочих справ, на які в Італії мені потрібно було б пару місяців на кожну. Цінуйте це!

Камери на дорогах - це круто. Хотілося б більше. Люди справді їдуть повільніше - а це збереженні життя людей. Давайте, починайте писати, що це все нонсенс, і що все це грабіж і збагачення приватних фірм. Життя - це завжди пріоритет №1. І так зручніше їздити реально. Крім того, по Києву зекономити можна максимум 5 хвилин, якщо перевищувати. Тобто немає про що говорити.

Затори - це просто щось неймовірне. Я вперше їхав 15 км по місту 1 годину и 40 хвилин. Безсистемна забудова Києва зробила його ідеальним містом для онлайн роботи. Але з Оболоні на Харківський їздити можна лише раз на рік - бо треба більше часу, ніж з'їздити у відпустку за кордон. Думаю, що причина в тому, що люди під час пандемії не хочуть користуватися метро.

Власники собак, за невеликою кількістю виключень, справжні гівнюки. Стільки собачого лайна, як під час відлиги, я взагалі ніколи в життя не бачив. Тут ми вже впевнено випередили навіть Рим.

Велике будівництво доріг дійсно помітно всюди. Я аж реально злякався, коли побачив новенький шматок дороги між Путивлем та Кролівцем, де її нкіоли не було. Але, є кілька але: 1) дорога душе швидко закінчилася і доїхати до неї не так просто, 2) якість дорожного будівництва видається настільки низькою, які і всі попередні спроби збудувати дороги в Україні - цей шматок, який явно зробили менше року тому, вже починає розвалюватися.

Коронавірус? В Україні?! Ні, його там немає! Я, принаймні, нічого такого не, що говорило б про пандемію. Переважно люди не дотримуються жодних обмежень. В ліфті я їхав часто з 5-6 іншими людьми, що стояли впритул, і лише один я був в масці. І всі таки, коли бачили мене: "Блііін, а ми маску взяли?!"

Дуже багато зачинених МАФів, магазинів, ресторанів. В ресторанах мало людей. І тут, я вважаю, що не тільки карантини їх вбили - люди правда остерігаються бувати в місцях скупчення людей. Говорив з рестораторами - навіть коли все відкрито, людей дуже мало.

Доставка всього працює супер-круто. Крім Глово в час, коли ти справді хочеш поїсти. 90 хвилин очікування - це по той бік добра та зла. Думаю, що тут чималі можливості для поліпшення логістики та розвитку віртуальних кухонь. Також див. пункт про затори.

Якість овочів та фруктів в супермаркетах - я такого безладу давно не бачив. Але, розумію, що рік був для виробників непростий. В той же час супермаркети явно потребують значно більшої уваги власників до того, що відбувається у них на полицях. Є чималі підозрі, що таке сміття може потрапити в магазини лише через корупцію. Я навіть про це блог написав - не втримавшись.

Освіта онлайн - це не освіта в умовах України. Особливо в невеликих містечках та селах, де до 70% учнів не має технічної можливості вчитися таким чином. Вони цей рік просто втратили.

Ознаки депресії помітні у дуже багатьох людей, навіть якщо вони самі цього не визнають, і, навіть, якщо вони збільшили доходи в ковідному році. Очевидне пригнічення навіть не відсутністю закордонних поїздок, а відсутністю відчуття, що ти можеш в будь-яку хвилину полетіти куди-завгодно. І тому більше стало сімейних драм, як мені здалося.

Зате я встиг обрізати яблуньки - навіть і не сподівався Закладка бруньок дуже гарна. Будемо з врожаєм, якщо не померзне!

Ось такі перші враження. Вже сумую за Україною !