Україна очима 'іноземця' або що ми зробили з Києвом?! Мені ду | Андрій Ярмак - особистий блог
Україна очима "іноземця" або що ми зробили з Києвом?!
Мені дуже цікаво було поглянути на Україну після тривалої перерви - ділюся враженнями.
Фактично вперше в житті, по причині ковіду, я так довго не був дома. Навіть під час кризи 1998 року, я примудрявся принаймні раз на пів року бувати дома тривалий час, працюючи в Польщі.
З 2011 року, коли я почав працювати в Римі, я майже ніколи не проводив в Італії більше 3х місяців сукупно за рік і менше 4х місяців сукупно в Україні (зазвичай 5-6), бо всі відпустки я проводив тут + робота. Але ковід зачинив нас в Італії в квартирі і ми майже рік не виїздили навіть за межі міста.
Що кидається в вічі після тривалої перерви?
Київ - це страшний жах. Вперше я зрозумів, що не хочу тут жити ніколи більше. Незалежно від району. Адже будь-яка поїздка - це стрес, пробки, купа часу і незручностей. Нові будинки "вікно в вікно", нульовий прогрес громадського транспорту, дикі небезпечні люди на електросамокатах на тротуарах і т.п.
Українська мова в сфері обслуговування - це просто класс. Вперше в Києві я почуваюся комфортно з точки зору використання рідної мови. Кав'ярні, касири магазинів, лікарі, навіть продавці в неорганізованій торгівлі - всюди українська мова. Це реально зробило місто комфортнішим для мене, і, частково, переважує попередній пункт. Ну ок, про Путивль писав в ФБ - не буду повторювати. Туди ще #мовнийзакон не дійшов.
Камери на дорогах - дуже вітаю це рішення. Це мені нагадує рік, коли різко підвищили штрафи, здається ще за Ющенка. Тоді теж різко підвищився комфорт поїздок і стало дуже мало небезпечних дебілів на дорогах. Зараз не такий контраст, але прогрес є.
Цифрові сервіси - неймовірний прогрес за цей рік! Багато питань, які вимагали поїдок до інших міст і візитів до чиновників, вирішував буквально протягом 5 хвилин в смартфоні і абсолютно безкоштовно. Правда не все спрацювало і не все ідеально, але звучить фантастично для Італії!
Відчуття, що ти живий. Коли протягом перших 10 днів в Києві у нас не було і хвилинки просто присісти на 5 хв і обговорити плани на наступні 10 днів, коли було купа непередбачених криз і все йшло не за планом, я страшно стомлювався, але був найщасливішою людиною в світі. Сидіти на дупі - це не моє.
Креатив і бажання розвиватися! Стільки ідей і бізнес-проєктів як я обговорив тут протягом 6 тижнів вмістилися б мабуть в 20 років в Римі .
Сервіс - ні, це не Рим. Тут можна отримати будь-який сервіс, якісно і швидко, і це круто і потрібно це цінувати. Правда у мене тут проблема з роздачою чайових - практично не використовую готівку і не завжди можна дати чайові, навіть коли хочеться.
Ціни - моя улюблена італійська кава тут продається дешевше ніж на розпродажі в Римі і вона дійсно тепер така сама, які і в Італії... Але не тільки кава, звичайно - якось воно все дуже помірковано коштує, окрім кількох позицій. Бо тут відчувається дійсно висока конкуренція (тільки не говоріть мені "порівняй зарплати", бо я трохи раніше порівнював тарифи на комуналку у відношенні до зарплат, наприклад).
Отже, позитив переважає!
Всім гарного вечора - бережіть себе і не хворійте!
