Рінат Ахметов виходить із медіасфери руками його інвесткомпані | політ технолога ✙

Рінат Ахметов виходить із медіасфери руками його інвесткомпанії SCM. Медіа група Україна відмовляється від ліцензій на користь держави. В усіх сенсах це новина дня, або ж новина тижня якщо брати контент політичної тематики.

По-перше, очевидно що бути ефективною опозицією в часи війни - нереально. В усіх сенсах аби втриматися на плаву найбільші виробники, політики, олігархи, бізнесмени і хто завгодно прагнуть бути з державними органами як єдиним джерелом легітимного насилля в Україні. Медіагрупа як засіб захисту бізнес-інтересів Ріната Леонідовича в таких умовах вже не діє за старими правилами.

Піти на короткостроковий але глибокий компроміс з ОП мабуть для нього було тактично найвигіднішим рішенням. А пригадайте, усього лише в грудні президент заявив що Ахметов нібито готував путч проти нього! Тепер ситуація змінилася докорінно.

По-друге, великі телеканали в Україні це здебільшого неприбутковий бізнес взагалі. Їх є сенс утримувати лише за наявності політичних інтересів і лише так. Тому знайти іншого власника буде накладно.

У той же час, Ахметов вочевидь із мастодонтів української олігархів знаходиться зараз найдалі від влади, хоча його стратегія завжди базувалася на якомога швидшому зближенні із будь-якою владою як явищем. Конфронтації Ахметова з кимось досить рідкісні на тлі інших більш динамічних у політичному сенсі олігархів. Я можу припустити, що Ахметов робить чіткий пас іншим гравцям: я не олігарх, я бізнесмен. Я виходжу із медіасфери. А ви, будь ласка, Ігор Валерійович, Віктор Михайлович та Дмитро Васильович тепер зробіть те саме, або підпадете під закон про олігархів.

Якоюсь мірою може бути і так, що Ахметов розцінив закон про деолігархізацію як удар по ньому конкретно, як по людині яка досить далеко від прямого впливу на самого Зеленського і ОП, тобто ключову мішень закону виписаного з його бачення не без участі олігархів-конкурентів. Цим широким жестом він ніби як переводить м'яч на поле опонентів: що ж, пробуйте, атакуйте. Ми готові і навіть платимо зарплати в білу в наших холдингах.

Що буде далі стане ясно після війни. Як і у інших сферах, власне. Втім перший акт опери під назвою "олігархія" ніби як завершився. Зараз буде антракт, а там актори подумають чи виходити на сцену взагалі.

Втім, радіти дуже рано і поки нічому. Олігархія і вплив найбільших ФПГ на медіа - дуже архаїчне явище, з систем відносин минулого які нас усіх дратують. Але чи є у нас зачатки іншої системи відносин? Будь ласка не прагніть відповісти тут прямо зараз, а ходіть з цією думкою тиждень і задавайте це питання до різних політичних і медійних ситуацій.

І знаєте, можна бути триста разів ненависником олігархії, але очевидно що український плюралізм у політиці останні двадцять років тримався на ній. Не тому що олігархи люблять демократію і плюралізм, а тому що це актуальна умова їх виживання за яку вони готові платити.

Уявіть собі, далі за демократію і плюралізм може доведеться платити нам усім безпосередньо щоденно із своєї кишені, як ми донатимо на армію. Чи готові ми? Не прагніть відповідати прямо зараз.