Сьогодні на FT опублікували текст, згідно з яким країни НАТО і | політ технолога ✙
Сьогодні на FT опублікували текст, згідно з яким країни НАТО і ЄС побоюються перепродажу на чорний ринок зброї, яка надсилається ними до України.
Це відверто негативний сигнал, однак не в тому сенсі що вони дійсно чогось побоюються. Ніякої прямої відкритої заяви про це ані Пентагон, ані інші впливові західні структури не публікували, немає і коментарів посадових осіб. Негативність у тому, що росіяни вже підхопили, а наші підхоплять завтра і будуть носитися як срана Уляна із питанням що ж робити, як так, впливові західні медіа ось написали, значить проблема дійсно є.
А робити нічого не треба. Це усе пшик. У статті немає предметних даних і конкретних доказів. З цитувань західних посадових осіб лише витяги з брифінгу заступника Держсекретаря США Бонні Дженкінз, яка стверджувала речі прямо протилежні заголовку самої статті. Усе інше - лише посилання на анонімні джерела, про те як зброю літаками везуть у Польщу, а там на кордоні з Україною перевантажують у якісь автомобілі. Шок, чи не так? Додайте до цього розповіді окремих західних персон про те що зброя кудись там кочує неясно куди і Захід нібито хотів би контролювати її якось іншим чином (як?) Майже завжди такі повідомлення не від тих, хто безпосередньо до цього долучений.
Пентагон, наприклад робив заяву про те що усе добре контролюється і ніяких нарікань на створену систему контролю немає. Але це ж якась нудна заява на нудному урядовому сайті! А тут ціле західне медіа першого класу.
Так ось. Дорогі мої правдолюби і правдолюбки. Західні журналісти теж люблять гроші, у тому числі і російські. А дійсно впливовий на Заході російський меседж в більшості випадків не апелює до портетів Сталіна, любові до РФ і Путіна чи новин з телеканалу «Звезда». Там вибудовують значно більш прагматичну і заточену на страхи і потоки уваги західного читача тематику, під яку формують потрібний call to action. В даному випадку - через гучний заголовок і анонімні тези створити враження про неконтрольованість, якусь варварську хаотичність процесів пов’язаних із обігом зброї яка надається Україні. А як підсумок - стимулювати думку про потребу більш жорсткого контролю, а отже і більш довгої і марудної процедури, яка відтягує надання зброї.
У пропаганді як її бачить суспільство здебільшого присутній ефект «ошибки выжившего» - усі приймають за зразок і основу саме ті її зразки, які є найменш робочими, бо топорні, відірвані від контексту і т.д. Розповіді про хлопчиків в трусиках розіп’ятих нацистами це не взірець пропаганди, а найбільш ідіотський промах який і близько не можна вважати еталонним взірцем.
Еталонний взірець пропаганди апелює не до цінностей пропагандиста, а до цінностей аудиторії. Грає з її кучериками, так водить по голівці створюючи дискомфорт і підкреслюючи можливі проблеми. І дає єдиний вихід з цієї проблеми - call to action через потрібну пропагандисту схему.
«Невже цілі армії людей сидять і щодня тільки і роблять те, щоб брехня потрапляла нам у стрічку і псувала житуху?». Так і є. Цілі армії людей працюють над тим, щоб вколоти твоє серденько і накласти в твою голівоньку. І отримують за це гроші, і зовсім не через історії про злих кровопивць нацистів, а за набагато тонші речі.
Сенси не мають ніякого визначального і самостійного значення. Інструменти і шляхи реалізації цілей давно переважили їх у важливості для ефективної політичної комунікації, а тим більше - пропаганди.
Тому коли ви побачите чергову погану новину - не полінуйтесь розібрати до нитки із завзятістю конспіролога. Від цього ваша голівка буде грітися на пару градусів менш сильно, а це уже багато що значить.
