Війна з російським впливом в Україні це не лише заборонені уже | політ технолога ✙
Війна з російським впливом в Україні це не лише заборонені уже проросійські партії і вулиці, які помалу перейменовують та пам’ятники які помалу демонтовують. Попри усе, присутність російського інтересу в нашому просторі була би неможлива без величезних грошових пузирів, які росіяни надували в Україні.
Заводили кошти, створювали компанії, або ж купували уже готові. Активісти роками боролися із цим явищем, подекуди навіть із допомогою держави, втім частіше самотужки. Трохи криги скресло після 24.02: тоді по багатьом російським об’єктам, майну, компаніям з російськими капіталами було винесено рішення про арешт. З’явились притомні шанси «здути» російські грошові пузирі в Україні, але важливо пам’ятати наступне: арешт це ще не конфіскація. Найбільшою проблемою, найбільш корумпованою ланкою залишаються суди: навіть там де на російські об’єкти приходять із слідчими діями працівники СБУ, суд часто виносить рішення продиктовані російськими грішми.
Минулого тижня Шевченківський райсуд зняв арешт із Карпатнафтохіму - ексдочірнього підприємства російського Лукойлу, яке «перехопили» інші російські бізнесмени щойно Лукойл потрапив під санкції. Підприємство має річний оборот близько 11 млрд грн, а власне сам Лукойл - важлива ланка у російських схемах обходу санкцій по нафті. Зокрема, через Болгарію, де дочірні НПЗ Лукойлу мають вагу і вплив. При цьому, рішення суду не підлягає оскарженню. А це значить, що черговий російський пузирьок із капіталом в Україні розблоковано.
Нехороші сигнали продовжують лунати з морської галузі. Арештовані після 24.02 близько десятка суден дочірніх підприємств російської морської компанії Трансшип можуть бути передані у відання власне компаній пов’язаних із Трансшипом, і це типова для росіян метода. Навіть коли майно арештовують, аби нівелювати негативні наслідки цього і убезпечити майно від конфіскації, включаються у гру лобісти топ рівня, у даному випадку з Мінінфраструктури, Адміністрації морських портів (свого часу там навіть показово розігнали громадську раду, аби не псувала дільцям процес «прикурювання»). Специфічно ситуація може скластися і на осінь цього року: перетасування кадрів і можливий новий склад Кабміну може винести на вищі ролі людей, пов’язаних із лобіюванням інтересів російських транспортних та морських компаній, як нинішнього замміністра Юрія Васькова. Це додає проблемної гостроти питанню російської присутності як в держустановах, так і у сферах бізнесу, які цими установами контролюються.
У цьому контексті, підкреслюючи прірву яка часто зіяє між процедурою арешту майна і його реальною конфіскацією та ударом по росіянам, я пригадую історію олігарха Курченка. Для управління активами, конфіскованими у Курченка (який був всього лише персоналізованим гаманцем родини Януковича) створили структуру АРМА - Агенція розшуку і менеджменту активів. Туди очільником дивним чином призначили юриста Антона Янчука, вихідця з компанії Arzinger, яка раніше обслуговувала інтерес Курченка в Україні. І, о диво, у АРМІ його часів то документи важливі із справ пропадають, то ще щось, але у підсумку арештоване майно так і висить арештованим без остаточних маяків про безповоротну конфіскацію. У результаті, пана Янчука цієї весни вже після завершення його каденції в АРМА довелося брати під варту. На усі голосіння активістів ще в часи його призначення ніхто, звісно ж, не зважав. А лобісти діють тишком-нишком і кожен місяць зволікання перед конфіскацією - черговий шанс для них «загубити» документи або проспати якесь засідання суду.
Саме тому по арештованому майну росіян має бути не просто суспільна увага і резонанс. Необхідні доведені до пуття процедури конфіскації, а у випадку якщо майно одних комерційних структур потрапляє до відання інших - прозорий конкурс. Зараз часи такі, що майно росіян взагалі можна було би показово передавати військовим через міністерство оборони. Потрібен лише необхідний тиск з боку людей, а отже - постійна увага до питання. Питання пов’язані з російським майном повинні бути на контролі громадян в тилу, тут чекати що повернуться військові і все за нас зроблять немає жодного сенсу.
