Візит Блінкена і Нуланд розпочався. Найголовніша проблема таки | політ технолога ✙

Візит Блінкена і Нуланд розпочався. Найголовніша проблема таких візитів - дуже розмиті формулювання, які наші громадяни часто приймають за чисту монету.

Насправді кожного вже мало би насторожити, як часто США в офіційній комунікації згадують про всеохоплюючу корупцію яка є стабільною проблемою України в усіх релізах, і як рідко в нашому медіапросторі ці конкретизовані закиди деталізуються.

Можна пояснити і простіше. Вищі посадові особи США під час візиту будуть згадувати конкретні прізвища. Не для медіа, а в закритому режимі. І саме просування справ щодо цих прізвищ і буде слугувати індикатором вирішення проблем. США досить чіткі в тому, що олігархія в Україні грає на боці РФ, більше того: сьогодні навіть українська олігархія вже сама це розуміє і діє виходячи з усвідомлення загроз які несе для них пропонований Заходом вектор.

Це лише у наших з вами недолугих медіа і у блогерів олігархів прийнято ділити на проросійських і проукраїнських, ліберально-демократичних і соціалістичних, синіх і червоних. Це усе ілюзії частково породжені нами самими, частково - стимульовані самими олігархами, які у власних медіа називають себе бізнесменами і філантропами.

Питання української олігархії для США вже кілька років стоїть як системоутворююче в стосунках з Україною. Мова зовсім не про економічні втрати і гальмування соціального розвитку: після початку активних операцій проти США в Україні говорити про відсутність консенсусу олігархії щодо обриву стосунків із Заходом дуже важко. В тих чи інших формах в таких епізодах остаточно встигли замазатися Коломойський, Фірташ і його наближений Льовочкін. Десь над обривом зависла доля олігарха і самопроголошеного філантропа Пінчука, який в 2016 році в своєму листі для Washington Post пропонуючи здати Крим РФ в юридичній площині вже усе сказав щодо того, на чиєму він боці.

Вперше за багато років державні органи США в канві історій про Деркача, Манафорта і наближених отримали удар самі по собі від корупції в третіх країнах. І від цього удару американська політична система оговтується дуже повільно і болісно, тому тема Деркача, питання щодо Коломойського будуть лежати безпосередньо на столі. Питання вирішується зовсім не в площині олігархів чи російських агентів - щодо них уже все ясно. Питання лежить в площині - з ким в цій ситуації опиниться українська влада. І повірте, розповісти що згаданих справах Україні не вдалося досягти відчутного успіху бо усі слідчі захворіли, а в прокуратурі ремонт вже не вдасться. В питаннях геополітичної важливості саботаж зазвичай прийнято прирівнювати до зради.

Після оприлюднення стенограм з розмовами Єрмака відпадають остаточні сумніви в його участі в грі проти США. І українська олігархія в ній лише підрядник значно більшої російської, яка є проксі впливу самої державної машини РФ. Що там Фірташ і наближені, мабуть вже не спілкуються з Сьомою Могилевичем і його людьми? Як там Пінчук, все ще тисне руку Фрідману? Деркач мабуть вже забув хто такий Дерипаска, з яким вони знайомі щонайменше з 1999 року?

Своєрідні "смотрини" мають мало шансів на успіх для зеленої команди. Найбільш вірогідний наслідок, який буде рано чи пізно втілений - децимація самої владної команди. Кому особливо не пощастить - дефенестрація.

Блінкена поки важко назвати фахівцем з усіх векторів української політики. Але на те його і супроводжує Вікторія Нуланд, яка ще зовсім недавно заявила про те що корупція використовується Росією для ослаблення України. Це і є та формула, з якою в голові він буде спілкуватися з нами.