#Політика «Другий російський застій уже найближчим часом | Україна Єдина🇺🇦
#Політика
«Другий російський застій уже найближчим часом підведе країну до кризи. Але відкритим залишається питання про те, які наслідки це матиме для майбутнього територій нинішньої Російської Федерації і поряд розташованих країн». Олександр Крамар пояснює, що для нас це актуально, адже Україна досі не має чітко сформованого сценарію, як діяти в таких кризових ситуаціях.
Автор звертає увагу на те, що «становлення путінського режиму відбувалося на тлі і завдяки динамічному зростанню як російської економіки загалом, так і доходів мільйонів пересічних обивателів. І саме соціально-економічні успіхи, які вони спостерігали на тлі попередньої епохи Єльцина забезпечили Путіну карт-бланш на розбудову нинішнього режиму та зниження або маргіналізацію будь-якої серйозної опозиції. У 2008 році російський ВВП був майже удвічі (на 95%) вищим, аніж у 1998-ому, який передував призначенню Путіна на посаду прем’єр-міністра країни у 1999-ому. Це було майже удвічі більше, аніж за той же час зросла світова економіка (+51%) та більш як утричі більше, аніж американська (+29,6%). Навіть у валютному еквіваленті середня заробітна платня в країні зросла у понад 11 разів із $62 у 1999-ому, коли Путін став прем’єр-міністром до $695 у 2008 році, коли після перших двох президентських термінів він знову був тимчасово повернувся на ту посаду через чинні на той час обмеження в російській конституції».
Однак, звертає увагу Олександр Крамар, після 2008 року усе змінилося. Російська економіка поступово, але впевнено занурювалася в чергову епоху соціально-економічного застою. Відбувалося усе більше відставання російської економіки та рівня життя росіян на тлі решти світу.
При зростанні світової економіки у 2009-2012 роках на 12,8%, у Росії приріст становив уже лише 5,3%, а з 2012 по 2020 рік взагалі всього 4,2%. І це при тому, що загалом у світі аналогічний показник збільшився за цей час на понад 23% і навіть у заможних США — на 13,7%. А номінальний російський ВВП у 2020 році ($1,47 трлн) був навіть значно нижчим, аніж у 2008 році ($1,78 трлн).
Хоча у світі за цей час він майже подвоївся. І останнім часом цей процес відставання не лише триває, але й увиразнюється. Зокрема як свідчать дані квітневого звіту МВФ після співставного із світовим зменшення російської економіки під час пандемії Covid-19 у 2020 році (на 3,1 та 3,3% відповідно), відновлювальне зростання у світі у 2021 році становитиме понад 6%, тоді як в РФ лише 3,8%.
Трильойни доларів, які РФ отримала за час правління Путіна від продажу назовні сировинних, насамперед енергетичних ресурсів, було змарновано з точки зору розвитку альтернативних точок для зростання. Кремль не лише нічого не зробив на шляху до зниження сировинної залежності РФ, але навіть поглибив її за ці 20 років.
У результаті фактично спостерігається друге видання застою, який у 1980-х роках завершився крахом попереднього імперського проекту. Путін та його найближчі соратники, світогляд яких формувався саме під час брежнєвських часів, фактично повернули Росію на ту ж траєкторію, яка для неї уже завершилася «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття», — стверджує Олександр Крамар.
