#Події Герої України в цивільному житті Отже то було 5 | Україна Єдина🇺🇦
#Події
Герої України в цивільному житті
Отже то було 5 квітня ще 2016 року...
Після обіду зателефонував Народний Герой України, Кіборг, представник Президента, голова Центру допомоги учасникам АТО Краснян Валерій Іванович на псевдо “Барс”. Повідомив, що в смт. Глибока (районний центр на Буковині в 30 км від Чернівців) місцеві спіймали “на гарячому” лісорубів, що вирубують дуби та модрину. Потрібно виїзжати і навести з цим лад. Чим більше буде екіпажів тим буде краще, сказав “Барс”. Домовились їхати “голими” (тобто без зброї), в формі, але без шевронів.
В першу машину попав я разом з “Барсом” та ще двома бійцями. За кермом Ford Mondeo на номерах ДУК ПС 5 10 (Добровольчий український корпус «Правого сектора») був “Барс”, справа на пасажирському - я, і на задньому сидінні ще двоє хлопців. По прибуттю на місце водій переговорив з місцевими активістами і отримав інформацію, що один лісовоз поїхав по вулиці вниз. Не гаячи часу “Барс” дав по педалям, ми доволі швидко наздогнали той УРАЛ, який перевозив деревину...
По часу це було вже в проміжку з 18:30 до 19:00...
Не описати словами моє здивування, коли “Барс” для того, щоб водій УРАЛУ зупинився, дістав з-за поясу свій пістолет Макарова та через відкрите вікно почав шмаляти в повітря і підрізати УРАЛ. Після третього пострілу я спитав
“Барс, миж домовлялись їхати голоми - це що за ху*ня?”, у відповідь я отримав - “Б*я Карандаш не зайо*уй!”.
Коли УРАЛ вже майже зупинився “Барс” зменшив швидкість свого Форда і вже паркувався перед лісовозом. В цей момент я вискочив з авто, і через праві двері вантажівки потрапив у кабіну. За кермом сидів (як потім стало відомо, батько одного депутата Чернівецької обласної ради від партії Свобода) Констянтин Лопуляк. Я схопив його за руку, щоб забрати її від ключів, та видер їх з замка запалювання.
Почав шукати по кабіні, бардачку документи на деревину. В цей момент через водійські двері залітає “Барс”, вже знаходячись на підніжці вантажівки здійснює зі свого ПМ-а ще два постріли в повітря. І б’є рукояткою пістолета по потилиці водія лісовозу. В цей момент лунає постріл.
Долі секунди, білий спалах перед очима і я втрачаю свідомість. Зі слів пацана, що в цей момент стояв на дорозі - “Постріл, другий, третій... і Карандаш падає... лише нога подьоргалась і все... Але через декілька секунд підводиться, сам спускається з кабіни вантажівки, повертається з простреленим носом та щокою до мене і каже що нічого не бачить, що з очима? І в цей момент сильним напором починає йти кров з носа, рота, щоки...”
Я згадую, по слуху, бо майже нічого не бачив, що підбіг “Барс”.... “Бля, єбать, як так, Карандаш я не хотів... Піздєц... Йобана в рот... Єбала жаба гадюку...” і так далі... Дістав ІПП-шку (індивідуальний перев’язочний пакет) і приклав до рани... Але кров продовжувала юшити... І мене, я не пам’ятаю хто, вірніше навіть не бачив, буквально силою запхали в автівку і відвезли до Глибоцької районної лікарні... Кровотечу зупинили, від госпіталізації я відмовився...
Вже потім, коли я побачив декілька сюжетів місцевих телеканалів (відео прикріпляю до допису від АСС, ТРК Чернівці, ТВА, окремо в коментарях відео від 1+1), дізнався, що «Барс» нікого не бив, не стріляв, ніякої зброї у нього не було... а дирка на лиці діаметром 9 міліметрів (фото моєї морди лиця теж прикріпив) у мене з’явилась «від насморку»...
П’яте квітня - це 05.04
05.04 - це 5+4=9
9 - це 9 мм...
Символічно, нє?..
Ось так у мене з’явився ще один день народження, не той що в паспорті, не той що в свідоцтві про народження... а той, з записами в кримінальній справі... Та ситуація дуже багато змінила в моєму житті... Вірніше навіть змінила бачення людей навколо себе... Люди не змінились після цього неприємного інциденту... Вони такими були завжди... Я вдячний долі за те що так сталось, бо могло бути зовсім не так... Далеко не так, як є сьогодні...
