Зараз буде пост, який я давно хотіла написати, але не наважува | БЛІЦ

Зараз буде пост, який я давно хотіла написати, але не наважувалась, щоб не нарватись на критику

Я не розумію людей, які працюють у журналістиці.

Звісно, так було не завжди. Я закінчила журфак, декілька років працювала в місцевих запорізьких ЗМІ й горіла роботою. Ходила на сесії міськради, аналізувала декларації чиновників, висвітлювала різні мітинги, з радістю овертаймила, якщо потрібно було — і все мене супер драйвило.

Після переїзду до Києва, майже 5 років тому, все змінилося.

По-перше, мене демотивували зарплати, які тоді пропонували київські ЗМІ (вони мало чим відрізнялися від запорізьких). По-друге, я всерйоз почала задумуватися про кар'єрний розвиток — а який він у медіа? Сумнівний.

Так я поступово перейшла з класичної журналістики в райтерство, копірайтерство і контент-маркетинг. За останні півроку, що я на фрилансі, мені пропонували роботу в топових українських ЗМІ, в яких ще б п'ять років тому я мріяла працювати. І я відмовляла, навіть не роздумуючи, бо для мене це стратегічно невигідний крок.

Сьогодні випадково натрапила на коменти типу "поки всі відпочивали, ми працювали, бо в журналістиці немає вихідних" і знову задалась питанням: що вас мотивує залишатись у професії? Розкажіть, реально цікаво :)