"Потрібно чимало мужності, щоб поставити собі фундаментальне питання: «з того, що я хочу від іншого, що я маю зробити для себе сам?»
Наприклад, якщо я хочу, щоб інший подбав про мою самооцінку, то мої очікування направлені не за адресою.
Якщо я чекаю, що інший буде добрим батьком і подбає про мене, значить я ще не надто дорослий. Якщо я чекаю, що інший позбавить мене від страхів та жахів під час життєвої мандрівки, отже я ухиляюся від головного завдання мого перебування на землі”.
(Джеймс Холліс, "Мрії про Едем")
Бути по справжньому дорослим ми починаємо не тоді, коли досягаємо повноліття або якогось іншого певного віку, а тоді, коли беремо на себе всю відповідальність за те як ми проживаємо це життя і не чекаємо, і навіть більше, не хочемо, щоб хтось розділив цю відповідальність з нами.
Адже саме це дозволяє нам самим приймати рішення і керувати маршрутом яким ми йдемо, а не ступати за кимось іншим слід у слід.
Твоя психологія
