ПРО ВДЯЧНІСТЬ… Колись давно в моєму житті сталась трагіч | Народний депутат Юлія Яцик
ПРО ВДЯЧНІСТЬ…
Колись давно в моєму житті сталась трагічна ситуація, в якій мені допомогли… не друзі і не ті, на кого розраховувала, а зовсім незнайома, стороння людина. Це було Чудо. Це був яскравий, але непоодинокий випадок - в своєму житті я ще не раз зустрічала справжніх ЛЮДЕЙ..
Люблю казати: «Бог допомагає руками звичайних Людей»
З почуттям ВДЯЧНОСТІ за їх людяність і щиру допомогу я проживаю своє життя. І ще з почуттям невідплатного боргу, адже їх допомога була дуже цінною, але мені вона нічого не коштувала. Їх вже немає в цьому житті, але вони продовжують жити в моїй памʼяті, в моїх вчинках. І хай не кожен день, але час від час трапляються ситуації, в яких хтось потребує моєї допомоги. І я допомагаю, як можу — віддаю цей борг.
З початку активної фази війни ця допомога збільшилась в рази. Згадуючи організацію евакуації, доставку гуманітарної допомоги, допомогу військовим, ВПО… час від часу ловлю себе на думці, що просте слово «дякую» чула не часто...
Можливо хтось скаже «ти депутат, ми тебе обрали, ти зобовʼязана». Та ні, друзі, помиляєтесь. Це взагалі не мої обовʼязки, для цього є ВЦА і місцева влада, це їх функції, та й гуманітарка мені з неба не падає, і кошти на допомогу з бюджету ніхто не виділяє.. Але я знов і знов віддаю той свій «борг»…
Хоча, скільки б я зробила одна? Все це командна робота Наталья Кругляк, Анна Олинська, Анна Головко, Антон Карнаух, Олег Ярошенко, Pavlo Derkach, Денис Довгаль, Maksim Nikolaienko, Михаил Новицкий, Дмитрий Матюхин, Олександр Біллерис, Andrey Muratkin, Виктория Палега, Ирусик Захарченко, Антон Рыбка та багатьох інших! Величезна щоденна кропітка і складна робота команди, за яку вони також дуже рідко чують слово «дякую!».
Ні ми також «не Amazon», і нам також незручно почуватися, коли при передачі автівки замість слів вдячності військові викатують тобі список всього необхідного.
Та, незважаючи на ці «незручності», ми ВДЯЧНІ нашим воїнам за захист і за можливість жити в нескореній Україні! Бо вони віддають за нас найцінніше - ЖИТТЯ!
І кожного разу там, у них на позиціях, в кожному пості чи офіційному зверненні я не втомлююся казати «ДЯКУЮ!» Нашим Героям! Я так це відчуваю!
Задумалась.. Така цікава штука ця «вдячність». Якщо щиро — її потрібно ВІДЧУВАТИ. Та навіть якщо не здатен її відчути, все одно її потрібно висловлювати, бо це прояв ввічливості та вихованості.
Та якщо ДЯКА ЩИРА, ви навіть не уявляєте яку потужну СИЛУ вона має!! Достатньо одного людяного «дякую!» і за спиною виростають крила, і батарейка душі заряджається і опущені руки знов підіймаються!
Вдячність — це запорука успіху Всіх!
ДЯКУЮ всім, і військовим, і цивільним, всім, хто допомагаючи, наближає нашу Перемогу над окупантами! ДЯКУЮ!
