Кожен українець пам’ятає свій перший телефоний дзвінок 24.02. | Flow | Юра Гнатюк
Кожен українець пам’ятає свій перший телефоний дзвінок 24.02.2022
Переддень війни несподівано та передчасно померла близька мені людина. Наставник, друг та батько мого партнера. Шок, пустота… До 04:00 ранку ми сиділи в мене на кухні, стараючись усвідомити цей факт, плануючи похорон…
Поспати не вийшло. Вже через годину з усього світу почали дзвонити про початок росією повномасштабної війни. Далі сотні розмов, зустрічей, запуск антикризових планів в компанії. Постійний непереривний процес, відчуття, що весь цей період — це один довгий день, починаючи з ранку 24 лютого.
Потім пам’ятаю, як стою на похороні… і чую глухий звук землі, що падає на труну, яку закопують, і одночасно звучить сирена повітряної тривоги. Одні з найгірших звуків, які може почути людина. Навіть поховати достойну людину нормально не дали. Цьому немає прощення.
Війна — це коли віра, адреналін, кортизол та інстинкт самозбереження збовтується в шалений коктейль, і те, що виходить на виході, залежить від того, яким є зміст кожної окремої людини всередині. Яке ж щастя переконатись, що навколо стільки достойних людей! Про інших мовчу — розберемось потім.
Я не хочу писати пафосних слів, скидати скріни банківських операцій та перераховувати те, що ми, як компанія, та особисто я роблю для нашої перемоги. Скажу лише, що з першого дня з перервами на сон робиться все можливе для перемоги та допомоги ЗСУ та усім українцям на всіх можливих напрямках.
У цей період виходитиме менше постів про бізнес, книги та саморозвиток, бо складно писати про таке, коли навколо вбивають твоїх людей. Проте це не означає, що наша команда не працює. Працює на повну! Ми перевели фокус на комунікацію з нашими закордононними партнерами, активно використовуємо особисті контакти, онлайн дзвінки, email-комунікацію, SMM компанії, особливо твіттер. Хто має Twitter акаунт, закликаю підписатись і активно взаємодіяти з твіттами, це справді працює і ваша активність дуже допоможе.
Ми повинні налаштуватись на довгу боротьбу і чітко зрозуміти, що нам з цим тепер доведеться жити. Різні люди по-різному реагують на стрес. Війна — це завжди біль… Однак ми також повинні вчитись працювати в цих умовах: виконувати свої зобов’язання, оплачували рахунки, підтримувати економіку та не опускати руки і не зупинятись. Будь ласка, старайтесь робити те, що вмієте робити найкраще. Кожен на своєму місці, зараз це дуже важливо для України, бо кожна така дія — це наш крок до перемоги.
Також прошу вас берегти та підтримувати один одного, слідкувати за своїм моральним станом та продовжувати боротись!
Вірю в України, вірю в наших людей та в перемогу!
Слава Україні!
