Остаточне історичне значення атаки Ірану на Ізраїль полягатиме в її впливі не на Близький Схід, а на настрої республіканців у США, — історик і письменник Ніл Фергюсон у статті для Bloomberg.
"Як зазначив представник Держдепартаменту Меттью Міллер, за російськими військовими зусиллями стоять величезні економічні ресурси КНР. росія, своєю чергою, ймовірно, допомагає зміцнювати іранську протиповітряну оборону.
Китай не лише є одним з основних покупців іранської нафти; очільник МЗС Ван Ї зателефонував у Тегеран одразу після нападу на Ізраїль, щоб похвалити.
Так само Тегеран підтримує війну росії проти Україні, постачаючи тисячі безпілотників і ракет, подібних до тих, що були випущені проти Ізраїлю", — пише автор.
На його думку, президент Байден і віцепрезидентка Гарріс у зовнішній політиці застосовують традиційний для демократів підхід, який ставить на чільне місце "деескалацію", а не стримування, і скорочення оборонного бюджету.
Колишній президент Трамп, на його думку, коливається між войовничістю та ізоляціонізмом, надаючи перевагу торговельним війнам. Але він тяжіє до стримування і є непередбачуваним.
"Запустивши рій безпілотників і ракет по Ізраїлю, іранці мимоволі дали багатьом республіканцям дозвіл піти за Майком Помпео шляхом яструбиного, але не ізоляціоністського курсу.
У новому есе в Foreign Affairs колишній радник Трампа пише: "Китай підтримує експансіоністські диктатури в росії, Ірані, Північній Кореї та Венесуелі". Щоб зупинити його, "буде потрібно посилити тертя в американо-китайських відносинах і швидко наростити оборонний потенціал США", — додає Фергюсон.
Прихильники цього курсу вважаючи, що деескалація лише "зміцнить переконаність китайців у тому, що вони можуть безкарно дестабілізувати світ".
"Попри те, що Байден проводив політику технологічного стримування Китаю, яка в багатьох відношеннях була жорсткішою та ефективнішою, ніж політика Трампа, зараз він виглядає слабким", — вважає він.
**Хто кращий для України: Байден чи Трамп, проаналізував Петро Герасименко. Приєднатися до ZN.UA
