Це не правильно. Принаймні в нашому розумінні. Всі пишуть про те, що жінці чия донька загинула у Вінниці від російських ракет, не кажуть про загибель її доньки. Навіщо лікарі взагалі про такі свої рішення говорять назагал? Чому ми, мимоволі, стаємо співучасниками рішень лікарів про оприлюднення подробиць переживання горя і стаємо співучасниками секретів, де всі все знають, а одна, найближча людина, має про це не знати. Це якась національна забава, спостерігати за тим, коли їй скажуть? Ми точно маємо всі брати в цьому участь, чи може хай би тихо там самі розібрались? Тому вихід один правильний - не балакати лікарям більше, ніж треба.
