Фарисей – івр. פְּרוּשִׁים (перушім або прушім) ≈ відокремлені. У переносному значенні лицемірна людина; ханжа. У Стародавній Іудеї – послідовник релігійно-політичної течії, що виражала інтереси заможних іудеїв і відзначалася фанатизмом та надмірною увагою до зовнішніх проявів релігійності.
В багатьох мовах стало узагальненою назвою лицемірів.
Приклади:
• Вона заночувала в одного чоловіка, цілий вечір навчала не ходити до церкви, молитись дома, звала попів фарисеями.
• Вже через тебе пальцем на мене тикають фарисеї усякі.
