На українську перейти - не поле перейти. Культуртригер підгот | Зейгарнік Ефект

На українську перейти - не поле перейти.

Культуртригер підготували класний випуск про видатних людей, що перейшли на українську. Від Марко Вовчка, Юрія Шевельова до Антона Слепакова.

Малий харків’янин німецького походження Юрій Шевельов (нагадаю, він не мав ані краплі української крові) провокативно спитав свого дядька, Анатолія Носова, чому він розмовляє українською, вона ж некрасива. На що дядько спокійно відповів:

«Не може бути некрасивою мова, якою спілкуються мільйони людей».

—
А тепер трохи мого особистого.

«Життя прожити - не поле перейти» - таке прислів’я часто повторювала моя бабуся. Мені ця банальність здавалась надто тривіальною, тому сприймав я її іронічно. А от вираз «нема нічо ніде» запам’ятався мені сильніше. Окрім абсурдного сенсу, цей вираз був українською. Як і багато інших слів, словосполучень і взагалі вимови, яку я, як корінний харків’янин, чомусь сприймав за звичайну російську. Поки не почув як говорять росіяни. Зараз розумію, що харківська «російська» сильно перебільшена, і ця мова явно не є природною для населення міста.

Переважна кількість письменників, пов’язаних із Харковом, за невеликими винятками писали і пишуть українською. Ну, окрім відомого «велікаго рускаго пісатєля», який був вшанований у одному з туалетів міста.

Мене особисто дивують сумніви людей, що ніби й хочуть перейти на українську, але сумніваються, типу, що «я не володію достатньо», «не хочу паплюжити». Це як говорити що «от вивчусь плавати, то й тоді наповнюйте басейн».

Це ж мова, мовою спілкуються і пишуть. Мова - це дещо живе. Це постійне утворення нових сенсів, виразів, гри слів, утворення слів. Ніхто ніколи не має вимагати від вас говорити «правильно». «Правильного» немає для носіїв мови. Якщо ви журналісти чи інші спеціалісти, пов’язані із мовою - то інша справа. Але це вже технічні деталі конкретної професії.

Найкращий спосіб збагатити свою мову - це читати, дивитись цією мовою та спілкуватися на всі можливі теми. Щойно ви схоплюєте вайб мови, вона сама робить за вас всю роботу. Так мови вчать діти - через відчуття, а не через правила.

І нагадаю, бо це звучить часто як виправдання не тільки щодо української, але й інших мов. ЛЮДИ НЕ ДУМАЮТЬ ЯКОЮСЬ З МОВ. Мова допомагає лише виражати думки, це рівень володіння інструментом, щоб сформулювати й передати думку, а не сама думка. Мова з’явилась у людства не так давно, щоб ми навчились нею «думати». Саме тому існують розмови, історії, література, мистецтво, дизайн, архітектура, пісні, поезія, танці, ритуали та музика, все це є засобами вираження думок. На відмінності думки від слів наголошує, наприклад, Steven Pinker. Але водночас так, мова впливає на уявлення про світ. Так що якщо хтось дійсно впевнений, що вони думають певною мовою, то вітаю, ви - реплікант, і мова, скоріш за все, типу С++.