УКРАЇНСЬКИЙ НОВИЙ РІК Священний календар українців підводить | Zentropa Ukraine
УКРАЇНСЬКИЙ НОВИЙ РІК
Священний календар українців підводить нас до святкування Нового року. Плин сакрального часу часто різниться з плином астрономічного, а тим паче буденого (мирського). Немовби символом цього явища виступає святкування новоліття за «старим» стилем або ж, в просторіччі, «Старого» Нового року.
Цей чудовий звичай побутує не тільки серед українців та народів, що дотримуються в духовній сфері юліанського календаря - білорусів, сербів, чорногорців, македонців, арабів Єрусалиму, але й серед німців Швейцарії (Alter Silvester), шотландців (Oidhche Challainn) та кельтів острова Мен.
Українські традиції, пов’язані з відзначенням цього свята, наповнені чудесним плетивом звичаїв та обрядів, що сягають до нас з глибини тисячоліть.
Слід передовсім зауважити, що в ці дні відповідно 13 і 14 січня випадають також свята св.Меланії, в народі Маланки, та одного з отців Церкви - св. Василія Великого.
Маланкою називають також і костюмовані гуляння ввечері 13 січня чи так зване водіння кози. До нині цей звичай барвисто відзначається в Карпатах та на Буковині. Цей передноворічний вечір прийнято називати Щедрим або ж Щедрою кутею. З цим же словом пов’язані і чудові пісні – щедрівки, що виконуються дітьми та молоддю, переважно дівчатами, від хати до хати в обмін на пригощання.
Цікаво, що в щедрівках збереглись спомини про надзвичайно архаїчні часи, коли новий рік відзначався не серед зими, а в час весняного рівнодення, тобто на початку 20-х чисел березня. Саме в цей час починають повертатись з Вирію птахи, що і відобразилось наприклад в чи не найвідомішій щедрівці про ластівочку. Крім пташиної символіки в щедрівках трапляються солярні та лунарні знаки, що відповідають чоловічому та жіночому архетипу, результатом поєднання яких є продовження роду, яке символізують дітки-зірочки.
А от вже ранок 14 січня традиційно належить хлопцям, адже саме їм і нікому більше належить право засівати. Цей звичай також сходить в сиву давнину перших хліборобських цивілізацій на наших землях. Сам процес сіяння є, очевидно, алегорією основної чоловічої фізіологічної функції в природі - започаткування нового життя як свого роду, так і засіювання нової ниви.
Новорічні святкування в Традиції сприймались як оновлення світу. Для наших предків це було не просте відзначення дня в календарі, а живе перебування в священному просторі і часі.
Тим спасемось і ми!
З НОВИМ РОКОМ ВАС, ЛЮБІ ЧИТАЧІ!
