Реакційні роздуми №3 Сплату податків заведено розглядати як | Zentropa Ukraine
Реакційні роздуми №3
Сплату податків заведено розглядати як таку собі ознаку "чесного громадянина", свідому державницьку позицію і взагалі обов'язок громадян перед державою. Розглянемо це питання детальніше.
Перша функція податків це поповнення загальнодержавного або місцевих бюджетів в ім'я так зв. "спільного блага". Знову таки, наскільки пересічний платник податків вирішує куди витрачатимуть сплачені ним гроші? Чи згоден він віддавати зароблену для сім'ї копійку для НАБУ, ДБР, антикорупційний суд, фінансування фільмів про педерастів, будівництво флагштоків, рекламу вакцинації, прийняття афганських біженців, мусорські патрулі, які "припиняють діяльність суб'єкта підприємницької діяльності" за недотримання карантинних правил, і тому подібні "життєво важливі речі"?
Нам відомі дещо іронічні випадки, коли ультрапатріотичні громадяни з досвідом серйозної політичної діяльності, які в спілкуванні зі знайомими агресивно засуджувати ухиляння від сплати податків, заїжджали потім на Лук'янівське СІЗО. Наскільки кожен з вас готовий платити зп своїм конвоїрам?
Вельми примітно, що держава (і мова не тільки про Україну, але й про країни Зах. Європи, РФ тощо) чим далі, тим більше відмовляється від своїх соціальних функцій (мова напр. про пенсії старим людям, допомогу молодим сім'ям, безхатченкам, а не про рекламу фарми і обмеження на пересування в ім'я спасіння від смертоносного штаму дельтаомегакаппа чи переселення африканських племен в Європу), але при цьому дедалі більше намагається витиснути грошей з пересічного люду. Так що ж це, в такому випадку, за общак під назвою "спільне благо", в який ми всі маємо дружно скидатись?
No taxation without representation - "Жодних податків без представництва" - гасло, що свого часу спричинилось до масштабних перетворень в Північній Америці, знову актуальне нині як ніколи, тим більше що "мовчазна більшість" обивателів отримують дедалі менше можливостей для належного представництва своїх інтересів. До речі, в США запровадження податку на прибуток пов'язувалось зі збільшенням можливостей державного контролю, і якщо на початку ХІХ ст. основним джерелом прибутку були митні збори, які було легко стягувати, то на кінець того ж століття таким став податок на прибуток, який до цього зазвичай запроваджували лише на час війн. Зі збільшенням так зв. "цифровізації" ми приходимо до ситуації, коли кожна ваша копійка може і буде оподаткована.
І ось тут ми приходимо до ще однієї задачі оподаткування. А саме як інструменту тиску на певні прошарки населення. Цей спосіб винайдений давно, напр. джизья - податок на не-мусульман в Халіфаті та Османській імперії (які "спонукали без жодного силового примусу" іновірців приймати іслам) чи податок на селян-одноосібників запроваджуваний більшовиками (які "спонукали без жодного силового примусу" вступати в колгосп). Теж саме ми спостерігаємо нині в Україні, коли запроваджують податки на власників городів понад 50 соток площею (смішна величина щоб навіть прогодувати родину) та власників паїв, що по суті змушує продати цю власність агрохолдингам і самим піти в найми. Це ж стосується посилення податкового тиску на ФОПів, впровадження касових апаратів на базарах тощо. Більш-менш економічно самостійних осіб змушують розпрощатись з більшою частиною виручки, що для значної частини означатиме крах своєї справи і потребу переходити в найману працю, а відтак погоджуватись з різноманітними абсурдними вимогами "держави" та роботодавців. В цьому ж контексті запроваджуються і "зелені податки" в Західній Європі, наприклад на власників худоби в Ірландії - під приводом порятунку планети знищується прошарок традиційного фермерства.
Про наївні мрії, що десь з'явиться "хороша влада", яка не буде зловживати повноваженнями, а отримані з податків кошти пускатиме тільки на благе діло, ми вже свою думку писали.
А тому бажаємо кожному шукати шляхів ведення своїх справ за принципом - АНІ КОПІЙКИ ЛЕВІАФАНУ.
