Чорт (дідько) — один з найвідоміших негативних персонажів української міфології, злий дух або персоніфікація узагальненої нечистої сили.
• Чорт не мав усталеного образу, але йому притаманне поєднання людських і тваринних рис. Часто має людське тіло, покрите чорною шерстю, роги та хвіст. Його ноги тваринні — козлині, пташині, або просто з вивернутими назад колінами. Через це чорт не може звичайно ходити, а кульгає. Нерідко уявлявся з рилом, кігтями.
• Чорт може постати в подобі панича чи чоловіка в чорному одязі. Він здатний набувати подоби тварин та ставати невидимим. Може мати крила.
• Буває, чорти збиткуються з людей, даючи в обмін на що-небудь цінні речі, котрі потім перетворюються на непотріб. Завдяки здатності змінювати подобу їм під силу заманити людину в небезпечне місце чи просто налякати, обманути, видавши себе за людину, навіть родича. Так, вони можуть створити ілюзорні хати чи палаци, заманити туди на вечорниці, а наранок лишити посеред степу. Будучи невидимим, чорт може вилізти на воза чи на плечі людини, тиснучи їх своєю вагою.
• Чорту приписувалося створення різноманітних перешкод, шкідливих істот і явищ — жаб, мух, гір, скель, тютюну та горілки. Згідно переказів, чорт навчив людей грішити та підбурює їх до злочинів і сварок — особисто або за допомоги своїх слуг — менших чортів.
• Втім, нерідко чорт описується невдахою, люди обдурюють його, коли він намагається їм зашкодити. В українському фольклорі він був постійною мішенню для жартів і анекдотів.
• Водяться чорти у безлюдних місцях: в очереті, бур’янах, болоті, біля млина, в руїнах, на перехрестях доріг.
• Особливо небезпечним часом, коли чорти мають особливу силу, вважався період від полуночі до перших
півнів, іноді — полудень. Також чорти були особливо небезпечні на святки й переддень
Івана Купала.
• Вірили, що з чортом можна укласти договір та найняти його на службу, заклавши йому свою душу.
Жахно
