Вогонь — стихія, яку з давніх-давен українці обожнювали.
Вогонь вважався живою, вічно голодною та очищувальною силою.• За повір'ям вогонь — це багатство, тому не можна було давати його з дому, аби не збідніла родина.
• В капищах служителі язичницького культу (огнищани) утримували вічний вогонь як знак постійного доброго зв'язку з богами та безперервності життя й добробуту роду, племені, тощо.
• Він застосовувався під час весільного обряду: молоді, взявши шлюб, переступали підпалені снопи пшениці й жита або перестрибували через вогонь, щоб у життя йти чистими й багатими.
• Вважалося, що не можна нічого брати з пожежі, бо і твій дім згорить.
• Як хто підпалить хату, то треба подивитися крізь шлюбну обручку — буде видно того, хто запалив.
• Коли від вогнища йшло малинове сяйво, на цьому місці будували святині, хати й проводили освячення.
Жахно
