Олександр Максутов, позивний «Бача»: шлях Воїна До початку ро | ЖІНКИ_зі_СТАЛІ

Олександр Максутов, позивний «Бача»: шлях Воїна

До початку російсько-української війни Олександр з родиною мешкав у великому місті кораблебудівників на півдні країни, в Миколаєві. Працював будівельником, дружина вчителювала, підростали двоє дітей – дівчинка та хлопчик. Все змінилося, коли росія анексувала Крим та розв’язала війну на Донбасі. У 2015 Олександр вирішив, що не може лишатися осторонь та вступив до лав Національної гвардії, охороняв критично важливу інфраструктуру під час дислокації ЗСУ в Донецькій області.

Олександр Максутов завжди сповідував ідеї добра, справедливості та честі, був порядним та щирим. Тому, коли влітку 2020 року полк «Азов» оголосив набір бійців до своїх лав, вирішив спробувати свої сили й долучитися до одного з найкращих військовий підрозділів України. Всупереч віку – Олександру тоді вже виповнилося 50 років - гідно здолав всі випробування, впорався з усіма іспитами та навантаженнями, отримавши омріяний шеврон. 

Його подальша служба проходила у 2-му гаубичному артилерійському взводі 1-ї гаубичної артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону полку «Азов». Чоловік захоплювався своєю роботою і часто розповідав рідним про різні тренінги, зустрічі та навіть історичні лекції, якими тепер було наповнено його життя. Крім цього, Маріуполь стрімко розвивався, ставав більш привабливим та комфортним для життя, а особливий клімат Приазов’я та лагідне море надихали бійця та його рідних на мрії перебратися з Миколаєва до місця служби батька та провести решту життя разом у невеличкому будиночку. Олександр вже бачив, як він грає з онуками на березі моря і вирощує сад з дружиною.

Але наприкінці лютого 2022 року почалося масштабне вторгнення російської федерації на територію України, а Маріуполь одним із перших взяв на себе шквальний вогонь ворога. До бою встав і Олександр Максуров. Тоді він сказав рідним, що це довгий конфлікт, на роки чи навіть десятиріччя, з цим прийдеться рахуватися, і що треба давати ворогу відсіч, бо іншого шляху у немає.
Минали дні, тижні, а родичі майже нічого не знали про свого бійця – мобільний зв'язок та інтернет або були відсутні, або вкрай погані. Поговорити вдалося лише за три дні до його загибелі. Тоді він подзвонив і сказав, що командири мають високу кваліфікацію і все має бути добре.
Загинув Олександр 28 березня. Зі своєю групою із 8 бійців він сплавлявся річкою на катері, і в той двічі влучили рашисти, на борту здетонували боєприпаси. Двоє бійців, у тому числі Максуров, загинули, можливо потонули.

Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку головний сержант Олександр Максутов нагороджений орденом "За мужність" III ступені (посмертно).

В Героя залишилася дружина, донька, син. Будиночок у моря так і залишився мрією. Рідні ж хочуть узнати про бойовий шлях свого батька, який той пройшов у лютому березні страшного 2022 року.   

УКРАЇНА – СВЯТА МАТИ ГЕРОЇВ!