Привіт. Як ваші справи? Я тут вирішила трохи виговоритись, але | Типове Зізнання

Привіт. Як ваші справи? Я тут вирішила трохи виговоритись, але не знаю навіть з чого почати. Хммм, можливо стартом буде те, що вже певний період я думаю над самогубством. Так складаються останнім часом обставини що ти усе більше думаєш над тим, що може це щось змінить. Ситуація ось яка: я сама старша у сім'ї, а це значить, що ти маєш усе робити правильно і так як хочуть твої родичі. Це трохи напрягає, адже всі від тебе чекають того, що ти зробиш так, як вони вважають за правильне. І спробуй тільки піти проти них, одразу ж станеш ворогом номер 1. Далі те, що мій тато, скажімо так, веде себе як принцеса. Тобто усі мають його забезпечувати, піклуватися про нього, а він в свою чергу буде говорити як його ніхто не любить, і як без нього нічого не робиться. При цьому він "не просихає" тижнями і ставить із себе голову сім'ї. Хоча цю роль давно займає моя мама. Матеріальне забезпечення, робота по дому — грубо кажучи, усе лежить на ній. Я допомагаю, по мірі своїх можливостей, але на всю ситуацію я вплинути не можу. При цьому, останнім часом у мене були відносини з такими людьми, після яких ти переконувався, що краще взагалі жити десь в горах щоб не бачити нікого. Друзів у мене не багато, але я не розповідають їм це все (і про сварки вдома, і проблеми на роботі і навчанні), адже не хочу нав'язувати свої проблеми. Тому, я подумала, що можливо, якщо мене не стане, то це щось змінить в тих людях які мене оточують. Може змусить їх задуматись над своєю поведінкою і відношенням до інших, або їм навіть стане легше жити. Просто зараз я взагалі не знаю, що мені робити, і як вирулювати з усього цього.