ЛЮТИЙ
все намагаєшся лютий згадати
першу декаду неспішну
клапті заметів осілих і дати
мовчки подолані пішки
порожньо й зовсім не пишуться вірші
і не читаються книги —
ворог блукає комонний і піший
попід кордоном відлиги
серце ще довго любило б той спокій
ту рівновагу коротку
те відчайдушне тривання допоки
час не ступив ще пів кроку
в інше століття де ворог той самий
сліпить ненавистю лутки
вічні граки мов хрести небесами
вік протинають і лютий
човгає зболена втома піхоти
клунки розгубленість люди
брязкання зброї — містами проходить
кров’ю заюшений лютий
тихо вертаються душі горою
зблискують — золото чисте
хто з тих народжених стати героєм
знав що помре за вітчизну
заполоч бура проляже вустами
їхню жертовність зав’яже
дякуй їм лютий — ти не останній
хто забуття їм закаже
лютий пробач нам що ми пережили
тих кого вкрила руїна
дикою віттю німої ожини
вклониться їм Україна
