ПРОКИНЕШСЯ
спиш обіймаючи край ковдри
колінами допоки літо
снів свіже сіно накладає
у подушку що гріє щоку
хай материнку тмин і м’яту
суничні вуса тонко дражнять —
поворухнешся й неквапливо
тебе у пахощах скупають
недовга ніч зоря рожева
пробудиться в тобі з тобою
і світанкова прохолода
дозріє доторком гарячим —
спину потилицю і плечі
простежить поглядом травистим
— прокинешся та ніч не скаже
чому роса настільки щедра
