ЛІТО ПОВОЄННЕ
шрами сироти каліцтва
між руїн заклякла сука
слізка снайперська імлиста
і прицілювань посуха
вже потому — вже при тиші
біль просіяно крізь сито
залишилось найпростіше —
не забути не простити
все закінчилось нарешті
день усміхнений мов блюдце
мелітопольські черешні
знов повсюдно продаються
небо свій найбільший клопіт
вирви тишею латає
і літає безпілотник
просто сам собі літає
