ПЕЧАЛЬ ЛЕГКА
легка печаль довірена зіркам
чуття відтак даровані крилатим
та з надвечірніх водяних дзеркал
вже слів своїх мені не забирати
бо в сотий раз і в тисячний скажу
що глина вічна що трава уроча
що сонце розстібає на кряжу
безмежним небом названу сорочку
