змінюй

2023-05-06 14:47:06 на лавці під сонцем в чужому високому місті
із темпом життя і пульсом далеко за норму
я здумав вмоститися, ні, мабуть, просто сісти
щоб якось хоча б загасити пориви до шторму

я ладен зірватися зараз же, прямо на людях
порвати волосся, набити всім очі й роти
хоч вчора іще я лежав безупинно на грудях
і міряв уздовж і упоперек любі світи

у місті, що тисне самим лише словом й місцями
на вулицях, сповнених купи людей позадумних
я просто гублюся, я знову читаючи поза словами
знаходжу усе неіснуюче й точно для люду завумне

комусь точно стане до серця таке забубенне
хтось точно полюбить забутність і з домом розлуку
а я не з таких, мені хочеться знову страшенно
узяти тебе за руку. Відкрити / Коментувати

2023-04-30 14:47:06 поза бридких крапель
із хмар сіро-брудних
я вчу замість голосу дактиль
і слухаю глухих

я вчитиму морзе звуки
і брайля шрифти сягну
щоб потім в години злуки
згадати любов святу

спишу обмальовані книги
складу із снуючих пісень
все те що не вартує криги
а лиш теплоти день-у-день

лунатимуть ноти прекрасні
куди лише їх подіти
та й очі лишаться нещасні
в садах, де вʼянуть квіти Відкрити / Коментувати

2023-04-24 00:47:50 підійнявши до неба я зиркну
на тонкий позахмар силует
і реальність на мить просто вимкну і одразу неначе стилет
я до думки ніколи не звикну
що ці очі у даний момент роздивляються місяць привітно
отже й я зараз стертий ущент
крізь зіниці з-за той силует. Відкрити / Коментувати

2023-03-31 22:47:06 квіти мають стояти в вазонах,
а не вʼянути поруч із ними.
так і люди, що мруть на перонах
від розлук із руками своїми

від утрат на щоденній основі,
хоч і так не частили побачить
один одного зморщені брови.
це так складно прям зараз пробачить.

а навколо – щотисячні пари,
їх обійми когось-таки душать,
і в душі просинатись почварам
заздрість змусила і далі мусить.

трохи складно тривають ці днини
хоч і поруч з водою вазони,
правда квіти уже підвʼянкують. Відкрити / Коментувати

2023-03-31 00:47:06 чую цей подих за сотні кілометрів. Відкрити / Коментувати

2023-03-28 22:47:01 у любові, здається, є запах,
його сплутать ніяк неможливо.
чи то в місті, чи то на розвалах –
тобі стане з ним будь-що красиве.

перший вдих, а за ним тихий видих,
павза задля наступних агоній,
і одразу з хорею у диптрих,
із порожніх у повні долоні.

терпкий присмак витає крізь стіни
із таємних для когось уламків –
він для мене є й знаком провини,
і ключем до збагачених замків.

я купаюся в цьому запащі
між високих парів ароматів
зараз – це порятунок на краще,
потім – це вже ази постулатів. Відкрити / Коментувати

2023-03-20 18:47:20 як сказав у піснях репетливих жадан:
«я боюсь прокидатись, бо прокинуся сам»,
тож і ставлю вночі сподівань на repeat,
адже він також спить. Відкрити / Коментувати

2023-03-18 22:47:06 чорно-біло-блідинна картина
лишається з заходом сонця,
була цінною кожна хвилина
у мареннях мóго масонця.

тло із білих шпалерених стінищ
і волосся темніше зіниці.
«чи ти справжність сьогодні зустрінеш
на провулках духовной столиці?»

теплота і цей пульс оксамиту
малював на тілах візерунки.
не на мисах із цілого світу
тре шукати усі порятунки.

код вже поруч, тримає за руку
під, на запах терпким, покривалем,
що плекає на скорую злуку
наших тіл попід світлим кришталем. Відкрити / Коментувати

2023-03-14 00:47:01 будні ставали неділею
а вихідні – середою
безлічі днів прошли хвилею
і лише кілька – з тобою
ліків від цього немає іще
аптеки про це і не знались
легко ми стали у «рідне» кліше
і легко з тобой закохались Відкрити / Коментувати

2023-03-07 22:47:01 ставлю рекорди людства
з космічної ери буття
у здійсненні того пророцтва
що звічнено йде крізь життя

усі хто хоч раз про це мріяв
спускався до рівня своїх
бо ж скільки б цей запал не діяв
виходив лиш кригіт та сміх

а я прямо в темряві світу
витаю обабіч мірил
цьому заздрять всі навіть діти
про космосу ближнього тил

це сонце що поруч зі мною
сіяє мов центр існувань
хтось ствердить із посмішкой злою
очільництвом їхніх бажань

мене ж не обпалюють бризки
мене не лякають зірки
я спльовую дониз огризки
що плавно йдуть в інші світи

я ще не стояв на цім сонці
але вже його обіймав
це мрія усіх кроманьйонців
з яких ще ніхто не кохав

мене не лякає жарище
мене не вбиває тепло
я наче лежу на горищі
й тримаю за руку свого

у мене це сонце зʼявилось
тепер я сміливо скажу
що це не лише мені снилось
що сонце я це бережу Відкрити / Коментувати