«Ми відповідаємо за тих, кого приручили» А. де Сент-Екзюпері
Окрім руйнувань та смерті, війна – це ще й розставання та розлука із рідними, близькими, друзями і братами нашими меншими. У буремному вирії подій, де часто заради спасіння, рахунок йшов на хвилини, по всій країні їх залишилося тисячі. Самотні, покинуті але усе також наївно життєрадісні та дещо здивовані відсутністю уваги до них із боку людей. Вони шукають цю увагу, відчуття корисності і любові. Вони знаходять її, та знаходять тих, кому знову можуть дарувати свою власну «пухнасту енергію», відданість і оптимізм. Смішать - бешкетуючи і граючись, лікують - просто залишаючись поруч, підтримують - із розумінням та співчутливо заглядаючи в очі, надихають – ділячись своїм природним оптимізмом з воїнами 45 оабр.
