Анотація: Коли слів замало, щоб сказати, що думає серце… Коли небо і земля міняються місцями... Коли залишився лише спомин Його обіймів… Саме тоді хочеться кричати усім, що є в тобі. Кричати так, щоб почув той далекий жорстокий Бог Ізраїля. «Господи! Господи – я тут! Ось тут, Боже мій. Поглянь на мене, подивись, молю тебе». А він вкотре посилає випробовування, вкотре змушує кров стигнути у жилах. «Ти мусиш бути сильною». Але без Нього жіноча сила не варта пелюстка троянди. Без нього світ не світ, життя пусте, усе сіре і гірке. «Вставай!.. Іди!.. Ти віриш?!.»,- чути голос, що піснею лине із блакитних небес. І вона, жінка, здіймається на ноги, розправляє крила і летить.
Жінка, яка зберегла свою жіночність та унікальність у бурхливому леті життя. Без сумнівів та вагань, лише правда, оголені почуття, сплетіння тіл, голосів та неймовірна музика…
