Біль. З 24 лютого я практично не відчував його попри жахливі р | КOVALENKO

Біль. З 24 лютого я практично не відчував його попри жахливі речі, які бачив.

Це було якесь самозбереження психіки в умовах, коли необхідно було максимально ефективно працювати проти росії на дуже різних напрямках.

Інколи здавалося, що здатність до емпатії втрачена. Але біль, коли спілкуєшся з дитиною, що втратила матір у Харкові внаслідок російських ударів… його важко описати. Він змінюється ненавистю, гнівом, на секундну слабкістю. Коли ти намагаєшся відчути це…

Я щиро бажаю смерті росії, всім росіянам без виключень, незалежно від прізвищ. І робитиму все, щоб їх смертей було якомога більше. Знаю, що це на декілька поколінь.

Біль нагадує, що живий і не став психопатом. Але всі ми дещо мертві, як мені здається. Наше покоління так точно. Головне, щоб жили наші діти.