Журба короля-бомжика Історію про Анну Ярославну чули всі – | Анахронізм
Журба короля-бомжика
Історію про Анну Ярославну чули всі – Ярослав Мудрий aka тесть Європи (ну бо треба було якось вливатися в християнську тусовку) видає свою дочку за САМОГО французького короля. При слові Франція, у мене зразу вибудовується ряд асоціацій типу Ейфелової вежі, Лувру, Версалю, Мона Лізи, модних домів, круасанів, жаб і цибулевої зупи (не рекомендую).
Може скластися хибна думка, що Франція за Ярослава була такою ж успішною як і зараз. Але тисячу років тому, у Франції нічого з перечислених мною речей не було, окрім жаб, і, можливо, цибулевого супу. В той час ви б навряд чи хотіли померти в Парижі, принаймні така смерть не була б якоюсь особливою. Правив країною чоловік Ані – Анрі. Анрі був реальним бомжом порівняно із Ярославом. Йому належав лише клаптик землі навколо Парижу, а у майже кожного його васала було в рази більше землі, ніж в самого короля (чекніть карту внизу, землі короля позначені голубим).
Анрі, правду кажучи, в цьому не винен, йому таке королівство дісталося в спадок. Більше того, прийшлося боротися за корону з братом, віддавши купу земель своїм васалам (аби ті його підтримали), а потім ще й братові дати ціле герцогство, щоб усбагоївся. Такі були часи – королів, особливо французьких, не дуже поважали. Він звісно ж намагався шось із цим вдіяти: все життя Анрі займався облогою замків непокірних васалів. На все інше (наприклад на якусь освіту) просто не вистачало сил. Вважається, що в той час королівська влада була найслабшою за всю історію Франції.
Показовим прикладом цієї слабкості є суперечка між католицькими монархами і папою за те, хто має призначати єпископів. Питання це було дуже важливе, оскільки йшлося про велетенський вплив і матеріальні ресурси. І в той час, як німці були прям дуже проти щоб папа призначав своїх людей на німецькі єпархії, французький король з безвиході просто забив болт:
Папа: Привіт, від сьогодні я буду призначати всіх єпископів у Священній Римській Імперії і Франції
Імператор: *починає прям дуже жорстку столітню боротьбу з папою за вплив, ну прям капєц яку жорстку, прям дуже
Наш Анрі: Окей
Окрім цього він забив болт на міжусобиці своїх васалів, а також на боротьбу міських громад за самоврядування, проти всяких там герцогів і графів. І хоч правив він аж 33 роки, про Анрі відомо лише те, що він весь час втихомирював своїх дрібних васалів, а по всіх інших фронтах просто не давав собі дупля. Свого сина він зробив своїм співправителем коли тому було 7 років, аби потім його васалам не вздумалось скинути його династію, настільки все було погано.
І ось якось так виходить, що по факту київську принцесу дали за такого собі короля-бомжика. Зате зараз маємо якийсь історичний конекшн із Францією + половина європейської аристократії має українські корені – дякую Ярославе)
