Альтернатива зросійщеному Донбасу Любитель руського міра н | Анахронізм
Альтернатива зросійщеному Донбасу
Любитель руського міра натрапляє на машину часу. Хитромудра машинерія закидує його в Луганськ початку 20 ст. Звісно ж за це, на його думку, треба випити, тож він завалюється в найближчу корчму. У пошуках товариства московит підсідає до місцевих мужиків.
Сповнений руськомірності, він з ходу починає втирати місцевим щось про “мижебратья” та “адін народ”. Невдовзі в односторонньому порядку відбувається бійка і різанина. Труп прибульця з майбутнього викидають на луганську вулицю.
-------------------------------------
Може здатися, що українці Донбасу десятиліттями тільки сиділи і чекали поки їх зросіянять. Та це не зовсім так. Я точно не перебільшу, якщо назву відносини між українцями та росіянами на Донбасі “напруженими”.
Донбас був таким собі прохідним двором імперії, дитям індустріалізації. Швидкий економічний ріст породив низку соціальних проблем і конфліктів. Міжетнічна напруга в регіоні завжди зашкалювала, і він став полем бою між українцями та росіянами.
…часи росіянської імперії...
Українські та російські села на Донбасі зазвичай тримали дистанцію один від одного: вони майже не змішувались, хоча й вели одинаковий спосіб життя. Точно не з великої любові місцеві українці називали росіян кацапами, грачами та когутами
На Донбасі селяни мали в середньому набагато більше землі ніж їхні північні колеги. Саме тому, на відміну від жителів росії, вони не надто рвалися із просторих сіл у тісний підземний світ шахт, де праця була надзвичайно складною.
Через це російський елемент в містах завжди був значним. Між понаїхавшими російськими робітниками та місцевими україномовними селянами існував споконвічний конфлікт, зокрема через жінок (бо москалі зазвичай приїздили без жінок).
Та навіть в самих містах українці та росіяни завжди щось не ділили. Ця ворожнеча систематично виливалася в найдикіші форми різанини:
...тим часом в Луганську...
В добільшовицькому Луганську існувала постійна ворожнеча між його районами — самим містом, де жили російські робітники, та лівобережним українським селом Кам’яний Брід. Вони так ненавиділи одні одних, що було небезпечно перетинати кордон іншого району - чужинця принижували і били.
Місцеві українці в багатьох випадках брали гору: 4-5 українців могли побити аж до 25 росіян. Звичною була ситуація, коли українець, перебуваючи у доброму гуморі, ішов у район робітничого класу “бити кацапів”. І як же потім ці люди спокійно "проковтнули" зросійщення?
Далі буде..
Кредити: Свобода і терор у Донбасі, Гіроакі Куромія
