Поки я читаю книжку про те як стати суперуважною кішечкою, яка | Сенси та когніції

Поки я читаю книжку про те як стати суперуважною кішечкою, яка все встигає і ні на що не відволікається та всмоктую інфо щоб згодом поділитися з вами, розкажу про свій шлях у позбавленні від алкозалежності (спойлер: я від неї не позбавилася).

Можливо у вас є знайомі, які видаються цілком адекватними, інтелігентними та врівноваженими людьми, які на вечірках випивають в міру, розказують, як добре вони вчора потренувалися та яка корисна вечеря чекає на них вдома, а також відмовляються від зайвого бокалу тому що завтра рано вставати. Ви ніколи не побачите цю людину обличчям у салаті, ніколи не почуєте плітки про те, як вона напилася та полізла дратися чи переспала з половиною робочого колективу після корпоративного святкування нового року. Напроти, ви дуже здивуєтеся, що ця чемна, креативна, трохи може невпевнена в собі, але досить мила людина є алкоголіком. Так, це була я.

Я росла у 90ті, коли палену горілку контрабандне пиво продавали у ларьках всім без вимагання посвідчення. Я була донькою вільного художника, який зловживав, тому алкоголь часто був дома. Я була дуже сором’язливою і досить травмованою складними відносинами батьків дитиною, що завжди була насторожі, тому що не знала, коли і в якому стані батько повернеться додому. Я була інтровертованою дівчинкою, що понад усе любила читати художні книжки та мріяла про подорожі у далекі країни. Коли я вперше спробувала алкоголь – десь років в 11-12, мені сподобалося – це було приємно. Таке кльове тепле відчуття всередині, коли фонова тривога відступає вмить, стає весело та прикольно. Років з 13 я почала інколи купувати собі пиво. Вже тоді мені сподобалося випивати насамоті, хоча зазвичай ми це робили у компаніях – школи у районі, де я вчилася були чарівно для цього пристосовані – в них було все: і токсичні вчителі, і кутки для куріння, і булінг. Інколи я відливала вина чи горілки в батька та в обіймах з величезним магнітофоном лежала в ліжку, слухаючи музику на ніч та відлітаючи у хмари дофамінового кайфу. Звичайно, тоді був період з неконтролюванням дози, риганням, похміллям та абсолютним неусвідомленням, що щось не так – адже все це було весело та відволікало від дискомфорту проживання в атмосфері скандалів та булінгу. І згодом я таки навчилась пити без наслідків.

Можна було прогнозувати, що до закінчення школи, я мала сплутатися з якимось наркоманом, завагітніти, зробити аборт та продовжити возливання або пересісти на ширку, чи менш драматично – влаштуватися на роботу одразу після школи та попивати пиво кожного вечора з коліжанками. Але ж я була розумничкою, яка хоч і полюбляла хильнути та вважала себе панком, проте ще вчила англійську та багато читала, вже не тільки художку, а й поп-психологію. Тому я вступила до вузу на філологію та пригальмувала – випивала лімітовано та тільки по уїк-ендах. Настав рожевий період мого життя. Я вчилася, дізнавалася багато нового, знайомилася з цікавими людьми та захоплювалася артхаусним кіно та просунутою рок-музикою. На третьому курсі, я дізналася про існування програми au pair та поїхала до Німеччини наглядати за дитиною у приймаючій родині, вивчати німецьку та отримувати свій перший закордонний досвід.

Розповідати далі? #власнийдосвід #залежність