2021-04-29 15:56:33
Перемагати ворога, який сильніше тебе в усьому – норма для історичного досвіду українців
29 квітня 1648 р. на Січі почалося повстання проти Речі Посполитої, без дозволу сейму і короля було обрано гетьманом Богдана Хмельницького. На той момент Річ Посполита була однією з найпотужніших держав Європи, яка охоплювала значну частину Центральної та Східної Європи. Кавалерія Речі Посполитої вважалася непереможною на полі бою і це було не порожніми словами – шведська армія під Кірхгхольмом і московська під Клушіно були розбиті завдяки потужній кавалерії РП.
Попередні козацькі повстання 1637-1638 рр. зазнали нищівної поразки, а скарбниця Речі Посполитої була повна, як ніколи.
Не зважаючи на всю несприятливість ситуації, Хмельницький кинув виклик ворогу – і виграв. Він відбив Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Бар, Збараж і Зборів. Повстання Хмельницького перекроїло політичну мапу усієї Східної Європи та сформувало національну державність – Військо Запорозьке або Гетьманщину.
Минає три століття. Російська Імперія продовжує спроби завоювати усі українські землі. Проти неї – Легіон Січових Стрільців у складі армії Австро-Угорської Імперії. Січовики воюють за Україну – не за цісаря (потім такі ж закиди будуть і до дивізійників Галичини).
29 квітня 1915 р. – початок масованого наступу російських військ на гору Маківка, оборонні позиції на ній тримають Січовики. Російські командири вислужуються перед царем Миколою ІІ, який якраз відвідує фронт. Перемога над галичанами-мазепинцями – чим не подарунок?
Січові Стрільці в боях тримали оборону, переходили в контратаки, билися за кожен клаптик української землі. Ворог тричі захоплював гору і тричі скидався до її підніжжя. Російська армія тоді втратила більше 3 тисяч вояків.
Перемагати – у нас в крові. Наша історія тому яскравий доказ. Не буває непереможного ворога. Бувають погані командири.
@BiletskyAndriy
2.6K views12:56