​​Ненавиджу спойлери У переважній більшості випадків намагаюс | Перехідник на Книжковий бункер

​​Ненавиджу спойлери

У переважній більшості випадків намагаюсь нічого не знати про книгу, яку збираюсь читати. Часто, навіть, прочитання рецензії чи опису стає проблемою. Знати хоч щось про книгу — це просто йти по тексту до цього моменту, замість повністю погрузитись у новий незвіданий світ, крок за кроком все більше відкриваючи і розуміючи його. І добре ж, якщо спойлер випливе десь на двадцятій сторінці. А якщо це середина книги чи, ще гірше, її друга половина?

Я вже ділився своїм досвідом з "Вогнем Майя". Це було жахливо. Нікому б не побажав.
Тому часто пробую і експериментую. Сподіваюсь на гарні поради, берусь за книгу з одного речення сказаного про неї десь у когось на каналі чи у блозі, обираю книги з різних списків абощо. Тому ж буває закидаю книжки, не дочитавши й до половини. Здебільшого сотні сторінок більш ніж достатньо аби зрозуміти моє чи не моє.

І знаєте що? Останні роки майже не було промахів. У книгарні порадили Іларіона Павлюка — тепер я його фанат. Почув, що серіал "Темні початки" дуже крутий — погуглив, взнав, що на основі книги, взявся читати. Така класна трилогія, що обов'язково напишу на неї рецензію (без спойлерів, звісно ). Подарували "Мартіна Ідена" — прочитав і прозрів. Як же ж я так пізно познайомився з цим шедевром. Словом, позитивне мислення то, а може виключно фарт, а мій підхід дає свої результати.