“Я не уявляю як можна не любити Жупанського” (с) Лїр Почну са | Книгоголізм як альтер еґо

“Я не уявляю як можна не любити Жупанського” (с) Лїр

Почну саме з цієї цитати, бо дійсно це видавництво заповнило майже половину моєї бібліотеки і відкрило мені безліч чудових книг, про які я не знав до цього. Готична проза, світова проза, сучасна українська альтернатива… Таке враження, що видавництво існує під мої уподобання.

Цікавість постаттю Лавкрафта відкрила мені ціле покоління письменників, які працювали з ним, були його послідовувачами, чи його вдохновителями. І саме Жупанський рік за роком надає нам можливість знайомитися з ними українською мовою.

Абрахам Мерріт був одним із найуспішніших і найпопулярніших письменників 20-30-х років, які створювали літературу темного романтизму.

“Інколи трапляються речі, перед якими пасує сучасна наука” - це головна теза, яка проходить через обидва твори “Гори, відьмо, гори” та “Повзи, тінь, повзи”.

“Гори, відьмо, гори” розповідає про загадкову хворобу, яка вражає не пов’язаних між собою людей. І лікар Ловелл, головний герой твору, намагається розслідувати причини цих випадків. День за днем, докопуючись до правди, він розуміє, що не все у цьому світі можна пояснити науковими фактами. Існують шматочки знань, які ще потрібно дослідити, існують люди і їх можливості, які потребують пояснення.

Вся повість пронизана внутрішньою боротьбою персонажів. Їх раціональне мислення не може співставити те, що вони бачать і те у що вони вірять. І навіть наприкінці, доктор Ловелл, сумнівається у тому що сталося.

Загалом дуже захопливий твір, з живими персонажами та духом епохи початку 20-го століття. Детективна складова, містичний шарм - те що змусить вас не відриватися від повісті з початку і до кінця

***

У повісті “Повзи, тінь, повзи” Мерріт іде далі і бере всім відому легенду про чаклунку Дагут і місто Іс, яку переносить у Нью-Йорк та околиці.

Це ще цікавіший і масштабніший твір. Тут переплітаються містика, окультизм, дружба, кохання і зрада. У найкращих традиціях нуарного детективу, Мерріт зміг утримувати планку загадковості та цікавості до самого кінця.

Фатальна жінка Дагут керує чоловіками як своїми маріонетками, а її коханці намагаються звільнитися від її чар. І головні герої, як знані науковці та натуралісти, намагаються розкрити секрет її магічної звабливості. Додайте сюди загадковий культ, який намагаються відродити Дагут з батьком і ви отримаєте сюжет, який вартий потрапляння у канон світової класики. Що саме і сталося з Меррітом та його дилогією.

P.S.: бачили анонси на 2022-2023 роки від Жупанського? Пора купляти нову поличку)