І. С. Нечуй-Левицький часто згадував, за яких умов він вирішив стати українським письменником. Професори Київської духовної академії, де він вчився, не визнавали української мови й літератури.
Один з них навіть висловився на лекції: «- В інтересах держави добре було б спалити українську літературу» Це й підштовхнуло Івана Семеновича взятися за перо. Писав таємно від своїх товаришів студентів, з якими жив на одній квартирі. Навіть батькам не признавався, що став літератором.
